Заповідь дев'ята

233) Дев'ята заповідь - милосердно ставитися до бідного і давати йому їжу, як сказано: «Створімо людину за образом Нашим та подобою». «Створімо людину» - спільно, оскільки в ній міститься захар (чоловіча основа) і некева (жіноча основа). «За образом Нашим» - це багаті, «та подобою» - бідні.

234) Зі сторони захара (чоловічої основи) вони - багаті, а зі сторони некеви (жіночої основи) вони - бідні. І так само, як вони (ЗОН) знаходяться в єдиному поєднанні та є милосердними один до одного, і допомагають один одному, віддаючи йому чеснотою, таким же має бути і людина внизу, багатою й бідною в єдиному поєднанні, щоби вони давали один одному та віддавали чеснотою один одному.

235) У кожного, хто від щирого серця проявляє милосердя до бідного, образ ніколи не відрізняється від образу Адама Рішона. І оскільки відображений в ньому образ Адама, він завдяки цьому образу має владу над усіма створіннями світу. Як сказано: «І страх і трепіт перед вами буде на всякій тварині земній». Всі вони тремтять і відчувають страх перед тим образом, що відбитий в ньому. Оскільки ця заповідь, «милосердно ставитися до бідних», є самої високою з усіх заповідей, - аби піднялася людина, досягнувши образу Адама Рішона.

236) Звідки ми дізнаємося цього? Зі сказаного про Навухаднецара. Адже хоча і бачив він сновидіння, - весь той час, поки здійснював благодіяння з бідними, не втілювалося його сновидіння. Але після того, як став недоброзичливим, переставши ставитися милосердно до бідних, сказано: «Ще мова була на устах царя, як пролунав голос з неба: "Тобі кажуть, цар Навухаднецар, - царство відійшло від тебе!". Негайно змінився образ його, і став далекий він від людей». Тому сказано: «Створімо людину» - тут йдеться про дію (асія). І також про Рут сказано: «Ім'я людини, з яким я працювала (асіті) сьогодні - Боаз». Так само, як «працювала (асіті)» означає «діяти милостиво», так само і тут - «створімо» говорить про «милость».

Тут з'ясовується союз чоловічої основи (захар) та жіночої основи (нуква), званих «багаті» й «бідні». Але не мається на увазі, що «багаті» повинні милосердно відноситись до "бідних" та давати їм заробіток. Бо каже, що цей заклик є заповіддю милостиво ставитися до бідних. Однак закладений тут дуже глибокий сенс. І це речення відрізняється від усіх попередніх, бо в усіх них вислів - окремо, і дія - окремо. Як, наприклад: «І сказав Всесильний: "Нехай буде світло!". І настало світло»,«І сказав Всесильний: "Нехай буде небосхил!". І створив Всесильний небосхил», І сказав Всесильний: "Нехай стечуть води!". І стало так». І у всіх них немає такого, щоб дія була змішана з реченням.

Справа в тому, що створіння вийшло за допомогою Аба ве-Іми, коли Аба сказав, а Іма створила. Аба наповнив світлом Іму, і після того, як наповнення втілилося в межах Іми, це наповнення стало діяти. Це можна порівняти з діючою силою та її дією. Оскільки під впливом лише Аби ні одне створіння не може втілитися в реальній дії, бо в ньому немає меж, що дозволяють цим діям проявиться у якомусь вигляді.

Тому з боку Аби є речення, котре являє собою передачу Імі. І оскільки воно ще в потенціалі, не може бути такого, щоби говорилося про нього як про таке, що діє, але мовиться лише у майбутньому часі. Однак у реченні про створення людини саме речення говорить про дію. Адже написано: «І сказав Творець: "Створімо людину"». І ще є тут велика відмінність, адже сказано: «Створімо» - у множині, а не сказано: «Створю людину».

І справа в тому, що до створення «світу виправлення» було розбиття келім в ЗАТ світу Некудім. Ми вивчаємо також, що Він створював і руйнував світи, доки не створив цей світ, і сказав: «Це Мені подобається». І ось, за допомогою розбиття келім, що сталося в семи сфірот Хесед-Ґвура-Тіферет (ХАҐАТ) Нецах-Год-Єсод-Малхут (НЕГІМ) світу Некудім, святість перемішалася з кліпот. А потім проявилося ім'я МА, і створило чотири світи АБЄА шляхом виправлення. І це означає: «Це Мені подобається», оскільки Він виявив святі іскри з кліпот. І в міру виявлення святості створювалися світи, та все, що в них.

Це ми можемо бачити в будь-якій дії початку творіння - поняття розділення та виявлення. Творець здійснює поділ «між світлом і пітьмою», «між одними водами та іншими», «між водою і сушею», і також поняття «по виду його» у реченні: «Нехай зростить земля поросль!», а також між «правлінням дня і правлінням ночі», а також породження істоти живої (нефеш хая) водою та землею.

І все це вказує на відділення святості від кліпот та добра від зла. І все, що було виявлене, стало втіленою реальністю згідно тому, що належить отримати йому в святості. Тому сказано, що всі дії початку творіння містяться в першому дні у вислові: «Нехай буде світло!», оскільки там був загальний поділ між світлом і темрявою, бо зазвичай святість називається світлом, а кліпот - пітьмою. Адже всі інші описи святості та кліпот - це не що інше, як окремі випадки та віти світла і тьми.

Але що стосується поділу між світлом і пітьмою, завдяки якому виявилися всі створіння на початку творення, там ще немає повного виправлення. І в цьому відношенні вся властивість зла й пітьми ще залишається тим, у чому немає необхідності. І це ніяк не відповідає довершеності Творця. І тому виправлення не завершується раніше, ніж настане стан: «І пітьма не вкриє те, що виходить від Тебе, і ніч як день буде світити – як темрява, так і світло!».

Для того, щоб виправити це, був створений Адам, який містить все, - від абсолютного зла до абсолютного добра. І завдяки йому остаточне виправлення відбудеться у бажаній довершеності, де зло перетвориться на добро, гірке - на солодке, пітьма буде як світло, «і знищить Він смерть навіки», «і буде Творець володарем на всій землі».

Тому речення про створення людини сильно відрізняється від інших речень, сказаних про всіх інших створінь початку творення. Бо тут відбувається змішання дії з самим реченням з тієї причини, що це речення виходить з боку Іми, а не Аби. І вона сказала: «Створімо людину», що вказує на спільну дію. Бо вона бере участь у створенні Адама разом з Малхут Ацилуту.

І Малхут світу Ацилут включає все. Як сказано: «І царство Його (малхут) над усім панує», - оскільки вона живить та підтримує також і всі сили зла. Адже в іншому випадку, не було б у зла жодних сил для існування. Як сказано: «І ноги її сходять до смерті». Оскільки кліпот отримують від неї слабке світіння для свого існування. І тому Малхут називається «асія (дія)», оскільки вона, поширюючись, управляє всією цією дією. І також називається пітьмою, оскільки вона світить слабким світінням, котре підтримує цю пітьму та зло.

І коли сама Іма включається до Малхут у єдиному злитті, до неї самої домішується властивість «асія (дія)» та пітьма. І це означає: «Створімо людину за образом Нашим і подобою». Світло називається «образ», а тьма - «подоба». І після того, як Іма бере участь у створенні разом з Малхут, в ній самій утворюються дві сили «образу» та «подоби», відповідно до яких вона створює людину, яка теж буде складатися з цих двох сил - «образу» і «подоби». Тому сказала вона: «За образом Нашим та подобою».

«Створімо людину» - спільно, тобто слово «створімо» свідчить про спільні дії, що включають чоловічу основу (захар) і жіночу (нуква). Це вказує на те, що Іма сама складається з чоловічої та жіночої основ. І хоча Іма є світом «захар», і немає в ній нічого від властивості «нукви», вона бере участь у створенні разом з Малхут, Нуквою. «За образом Нашим» - це багаті, «і подобою» - бідні. Бо зі сторони чоловічої основи (захар) вони - багаті, а зі сторони жіночої основи (нукви) - бідні. Оскільки «захар» - це світло й багатство, а «нуква» - пітьма та бідність.

Сказане: «За образом Нашим та подобою» означає, що і в ній самій є пітьма та бідність в результаті її участі разом з Малхут у створенні людини. І людина теж народжується такою, що включає в себе багатство та бідність, світло й темряву. І внаслідок цього довершується з її допомогою всі виправлення, і Малхут розповсюдиться у святості своїй по всій землі. «І буде Творець єдиний, та Ім'я Його - єдине» - бо пітьма, що міститься в Малхут, перетвориться тоді, ставши повністю світлом. Так само, як і «захар», АВАЯ, - і буде «Він єдиний, та Ім'я Його - єдине». І тоді здійсниться сказане: «Бо зовсім не буде в тебе нужденного».

І так само, як вони (ЗОН) знаходяться в єдиному поєднанні та є милосердними один до одного, і допомагають один одному, віддаючи йому чеснотою, такою же має бути і людина внизу, - багатою й бідною в єдиному поєднанні, аби вони перебували у віддачі один одному і ставилися милосердно один до одного. Пояснення. «Образ» та «подоба» містяться в Імі в єдиному поєднанні, оскільки Іма милосердно ставиться до «подоби», Малхут, з тим, щоб виправити всю пітьму в ній. І вища Іма зменшує себе, даючи частину свою Малхут, бідній, та віддаючи їй чеснотою.

І так само людина, яка створена нею «за образом і подобою», повинна милосердно й милостиво ставитися до бідних, які є «подобою» в ній самій, щоб бути з ними в єдиному поєднанні та живити їх всім, у чому вони мають нестачу, та віддавати їм чеснотами. І завдяки виконанню цієї заповіді, людина притягне до себе «образ та подобу» Іми, за якими створена, - тобто всі вищі мохін, яких удостоївся Адам Рішон, коли був створений в цьому «образі і подобі». І тоді «панувати будуть вони над рибою морською». Кожен, хто милосердний до бідного від усього серця, образом своїм ніколи не відрізняється від образу Адама Рішона. І оскільки відбився в ньому образ Адама, він має владу над усіма створіннями світу завдяки цьому образові. Як сказано: «І панувати будуть вони над рибою морською».

І завдяки цій заповіді він удостоюється «образу та подоби» Адама, - всіх цих мохін та вищого сяйва світу Ацилут, яких удостоївся Адам Рішон, пануючи завдяки силі їхній над усіма створіннями світу. Тобто, не було жодної сили з сил зла, котра не схилилася б перед ним. Всі вони тремтять і відчувають страх перед тим образом, який закарбувався у ньому. Всі вони тремтять і бояться цього образу, який відбився в ньому, оскільки він усунув всі сили зла й пітьми, «і не було у них ніякої сили протистояти» йому, «бо ім'я Творця наречене над тобою», - тобто образ Творця.

І наводить свідчення зі сказаного про Навухаднецара, що не було у нього ніякої заповіді, і разом з тим, після того, як доля його була визначена сновидінням і тлумаченням його Даніелєм, сказав йому Даніель: «Спокутуй гріхи свої милосердям», що той і зробив. І весь той час, поки він поводився милостиво з бідними, не приводилось до виконання те, що було провіщене сном. Але після того, як став недоброзичливим, переставши ставитися милосердно до бідних, сказано: «Ще мова була на устах царя», - але тут же змінився образ його, і став далекий він від людей. Тому заповідь ця важливіша за всі заповіді Тори, оскільки вона одна може усунути від людини все погане, що визначене їй.

Тут йдеться про дію (асія). І так само, як дія «роботи» у випадку з Боазом є «милістю», так само і тут - слово «створімо» говорить про «милість». Тобто, дія «створення», про яку йдеться при створенні Адама, вказує на заповідь «вчиняти милосердно». Адже Іма проявила милосердя по відношенню до Малхут, включившись до неї. І наводиться свідоцтво зі сказаного Рут: «Ім'я людини, з якою я працювала (асіті) сьогодні», - тому що, на перший погляд, те, що трапилося там не означає, що вона «працювала з ним», а лише отримала їжу від нього. Однак це стає зрозумілим разом з поясненням, що «дія» означає «поєднання» багатих і бідних. «Милість» означає спільну дію з Боазом, оскільки вони разом беруть участь в єдиному поєднанні за допомогою цієї милості.