Заповіді Тори

Заповідь перша

189) «Спочатку створив Творець» - це найперша заповідь з усіх. Ця заповідь називається «страх Творця», і зветься початком. Як сказано: «Початок мудрості - страх Творця», а також: «Страх Творця - початок пізнання». Бо страх називається початком, і це - врата, що відкривають вхід до віри. І на цій заповіді тримається весь світ.

Пояснення. Незрозуміло, чому Писання в одному місці називає страх початком мудрості, а в іншому - початком пізнання. І пояснюється, що страх є початком кожної сфіри, і осягнути будь-яку сфіру можна, лише прийшовши спочатку до осягнення страху.

Тому мовиться про те, що це «врата, що відкривають вхід до віри». Адже неможливо досягти повної віри, не перебуваючи у страсі перед Творцем. І мірі страху відповідає й міра набутої віри. І тому «на цій заповіді тримається весь світ», - тому що світ може стояти лише на Торі й заповідях, як сказано: «Якби не Мій союз вдень і вночі, не затвердив би Я законів неба і землі».

І оскільки страх, будучи вратами віри, є початком і вратами будь якої заповіді, на страху тримається весь світ. Як сказано: «Спочатку створив Творець небо і землю», - тобто за допомогою страху, званого «початок», в який включені всі заповіді, «створив Творець небо і землю». І якби не страх, Творець не створював би нічого.

190) З'ясовуються три види страху, два з яких не містять в собі істинного кореня, третій же є коренем страху. Буває, що людина перебуває перед Творцем у страсі за синів, щоби жили вони та не померли, або боїться покарання тіла, або грошового покарання, і тому перебуває у страсі перед Ним постійно. Виходить, що страх, який відчувається нею перед Творцем, вона не бере до основи, тому що основою її є власне благополуччя, а страх є породженням. А буває, коли людина відчуває страх перед Творцем через острах покарання в тому світі та покарання пекла.

Два ці види страху: страх перед покаранням цього світу і страх перед покаранням майбутнього світу - не є основою і коренем страху.

191) Страх, який є основою, - коли людина відчуває страх перед Володарем своїм тому, що Він великий та править усім. Такий страх є основою і коренем усіх світів, і все вважається як ніщо перед Ним. Як сказано: «А всі, хто живе на землі, вважаються як ніщо». Тому все своє прагнення необхідно спрямувати до місця, яке називається «страх».

Є три види страху Творця, і тільки один з них вважається істинним страхом.

1. Коли відчуває страх перед Творцем і дотримується заповідей Його для того, щоби жили сини його, і він сам був захищений від тілесного та грошового покарання. Страх перед покараннями цього світу.

2. Коли боїться також покарань пекла.

І ці два види не є істинним страхом, адже він боїться не за Творця, а за власне благополуччя. Таким чином, власний добробут є коренем, а страх - вітою, що виходить із власного благополуччя.

3. Страх, що є основою, - коли людина відчуває страх перед Володарем своїм тому, що Він великий і править усім, та є основою і коренем усіх світів, і все вважається як ніщо перед Ним. «Він великий», - оскільки Він - корінь, з якого поширюються всі світи, і велич Його проявляється над діяннями Його. «Він править усім», - оскільки всі створені Ним світи, як вищі, так і нижні, вважаються як ніщо перед Ним, - тобто не додають нічого до Його суті.

І сказано: «Все своє прагнення необхідно спрямувати до місця, що зветься "страх"», - тобто людина повинна направити серце і прагнення своє до того місця, яке називається «страх», щоб пристати до страху Творця всім бажанням і стремлінням, приведеним у відповідність та гідним заповіді Царя.

192) Заплакав рабі Шимон і сказав: «Погано, якщо я відкрию це, і погано, якщо не відкрию! Якщо відкрию, то дізнаються грішники, як служити Володареві своєму! Якщо ж не відкрию, то товариші будуть позбавлені цього!». Адже місцю, в якому перебуває страх, відповідає внизу поганий страх – такий, що б'є, крушить та засуджує. І це - батіг для нанесення ударів грішникам у покарання за їхні гріхи. Тому він боявся розкрити: щоб не пізнали грішники, як уникнути покарання. Адже покарання - це очищення для них.

Дає зрозуміти, що не може в цьому місці повністю розкрити зміст своїх слів, оскільки боїться нашкодити цим грішникам. Адже він збирається повідомити тут, як пристати до Древа життя, і ніколи не торкатися Древа смерті. Цього заслуговують лише ті, хто вже виправив гріх, пов'язаний із Древом пізнання добра і зла. Але грішникам, котрі ще не виправити гріх Древа пізнання добра та зла, заборонено це знати, оскільки спочатку вони повинні працювати у виконанні всіх видів робіт, поки не виправлять гріх, що стосується Древа пізнання. Як сказано: «Щоб не простяг руку свою і не взяв від Древа життя - адже, покуштувавши з нього, він стане жити вічно». І після того, як Адам згрішив, покуштувавши від Древа пізнання, він був вигнаний з Еденського саду через побоювання, що може пристати до Древа життя та буде жити вічно, а шкода, що заподіяна Древу пізнання, назавжди залишиться без виправлення. І тому, аби не позбавити цього праведників, гідних знати про це, він розкрив це як натяк.

193) І той, хто боїться покарання побоями та пред'явлення звинувачення, - перебуває над ним не страх Творця, званий «страх Творця, що веде до життя», а поганий страх, який є «батогом», але не страхом Творця.

194) Тому місце, зване «страх Творця», називається «початком пізнання». І тому включена сюди ця заповідь. І вона є коренем та основою для всіх інших заповідей Тори. Той, хто береже цей страх, зберігає все. А той, хто не береже цього страху, - не зберігає заповідей Тори, тому що цей страх - врата до всього.

Повертається до того, що Писання в одному місці називає страх початком мудрості, а в іншому - початком пізнання. І пояснює, що там, де закінчується святий страх, званий «страх Творця, котрий веде до життя», є там, внизу, поганий страх – такий, що б'є, крушить та засуджує. І це - батіг для нанесення ударів грішникам, як сказано: «І ноги її до смерті спускаються». А той, хто виконує заповідь страху тому, що Творець - великий і править всім, виявляється таким, що приліплений до «страху Творця, котрий веде до життя».

Але про тих, у кого причиною страху є покарання побоями, а не заповідь, сказано: «Чого боїться грішник, то й прийде до нього», - тому що страх кінця панує над ним і крушить його. А оскільки кінець цього страху міститься у злому батозі, що б'є грішників, називається також і святий вищий страх «початок пізнання - страх Творця»⁵⁶⁸. І це вказує нам, що потрібно пристати лише до його початкової властивості, - «страху Творця, що веде до життя», - та берегти себе від першого страху, тобто «злого батогу». І за допомогою цього виправляється гріх, що пов'язаний з Деревом пізнання.

195) Тому сказано: «Спочатку», - у страсі, - «створив Творець небо і землю». Бо той, хто порушує його, порушує всі заповіді Тори. І покарання того, хто порушує його, полягає в тому, що цей «злий батіг», - поганий страх, - б'є його. І в реченні: «Земля ж була пуста та хаотична, і пітьма перебувала над безоднею, і дух Творця...» йдеться про чотири види покарань, яким піддаються грішники.

196) «Пуста» - це удушення, як сказано: «смуга спустошення» і «мотузка для вимірювання».

«Хаотична» - побиття камінням, тобто камені, що падають у велику безодню для покарання грішників.

«І пітьма» - це спалення, як сказано: «І було, коли ви почули голос з мороку» «а гора палала вогнем до серця небес - пітьма, хмара та імла». І це - сильний вогонь, що посилається на голови грішників, щоби спалити їх.

Але ті, хто виконує заповіді страху Творця не через заповіді Царя, а лише через страх покарання, потрапляють у пастку кліпи порожнечі, та дивуються при цьому, - чому ж вони не розуміють думок й мови Творця. Ця кліпа називається «мотузка для удушення», яка накинута на шию людини і припиняє людині доступ повітря святості до дихання життя. І сказано: «смуга спустошення», «мотузка для вимірювання». У першому уривку сказано: «смуга спустошення», а в другому: «мотузка для вимірювання». І одне пояснює інше, тобто значенням слів «смуга спустошення» є слова «мотузка для вимірювання». Бо, згідно зі смугою - і міра спустошення його, така й міра мотузки, яку накидає на його шию сітра ахра (інша сторона) і душить його. Як сказано: «Ті, хто тягне гріх вервями суєтності».

Тому «хаос» - це побиття камінням. Коли він вже спійманий сітрою ахра (іншою стороною), котра накинула зашморг на шию його, у них (у кліпот) є сили чинити з ним так, як їм заманеться: або побити його камінням, або спалити, або покарати відсіканням голови. «Побиття камінням» означає, що голова його забита поганими бажаннями й думками, що тягнуть його у велику безодню аби покарати його.

«"Пітьма" - сильний вогонь, що посилається на голови грішників, щоби спалити їх», - тобто сітра ахра крутить їх на сильному вогні до тих пір, поки не спалює в них всю життєву силу святості.

197) «І дух» - це відсікання голови мечем. Тому що «руах сеара (ураганний вітер)» - це гострий меч, який спалює все всередині. Як сказано: «Полум'я обертового меча». І називається «дух». Це покарання тому, хто порушує заповіді Тори, котрі перераховані після страху, який зветься початком та є сукупністю всього. Адже за словом «спочатку», що означає «страх», слідують «пустота», «хаос», «пітьма» й «дух», - і це чотири види страти. А звідси й далі - інші заповіді Тори.

Пояснення. сітра ахра насилає на нього «ураганний вітер», який немов гострий меч відтинає голову його від тіла, припиняючи життя його. І це - покарання тому, хто порушує заповіді Тори, що перераховані після страху, тобто «початку», який є сукупністю всього. Адже всі заповіді Тори включені у два перших речення, від «спочатку» і до «сказав Творець: "Нехай буде світло!"». А згадане покарання встановлене тому, хто порушує заповіді Тори, і це - чотири види смерті, що маються на увазі в словах «пустота», «хаос», «пітьма» і «дух», та перераховані після страху, званого «початок», що мається на увазі в уривку: «Спочатку створив Творець».

Таким чином, перше речення - це страх, «початок», основа «страху, що веде до життя», а друге речення - це покарання тому, хто не приліпився до страху, «початку». І вони - сукупність усього, оскільки вони є вратами до віри Творця. І виходить, що всі заповіді в Торі є включеними до неї. Звідси і далі - інші заповіді Тори, починаючи з уривку «І сказав Творець: "Нехай буде світло"» і далі. Іншими словами, всі заповіді в Торі є окремими проявами заповіді страху.