Хто вона
169) Проголосив рабі Ельазар, сказавши: «Хто вона, котра підіймається з пустелі?» «Хто вона? (МІ ЗОТ)» - це сукупність двох видів святості, котрі відносяться до двох світів, - Біни й Малхут у єдиному поєднанні та в єдиному зв'язку. «Підіймається» - та, яка дійсно підноситься до того, аби стати святая святих, оскільки МІ, Біна, - це святая святих, і вона поєдналася із ЗОТ, з Малхут, для того, щоб Малхут стала «тією, що підіймається», тобто - властивістю «святая святих». «З пустелі», - тому що від «пустелі» перейняла ЗОТ властивості аби стати нареченою та увійти під хупу.
Пояснення. У реченні «хто вона, котра підіймається з пустелі, яка горнеться до коханого свого?» - мовиться про остаточне виправлення в той час, коли наречена сходить до хупи. І тут пояснюється, що «хто вона (МІ ЗОТ)» - вказує на Біну, звану МІ, і на Малхут, звану ЗОТ. І йдеться, що тоді вони стануть «МІ ЗОТ», тобто будуть перебувати в єдиній злуці, поєднанні двох видів святості. Адже до остаточного виправлення лише Біна зветься святістю, а Малхут, яка піднімається до Біни, тільки отримує святість від Біни. Але по завершенні виправлення буде також і сама Малхут святістю, як і Біна. І буде «хто вона (МІ ЗОТ), котра підіймається» сукупністю двох видів святості, що відносяться до двох світів, Біни й Малхут, які перебувають в єдиній злуці та єдиному зв'язку.
«Зв'язок» - це вузол життя, тобто закінчення Малхут та екран, який піднімає відбите світло і зв'язує всі сфірот в одне ціле. І вона завжди вже буде закінчуватися в «йуд», нарівні з Біною. І це називається єдиним зв'язком та єдиною злукою, тому що ступінь світла в Малхут буде поєднана зі ступенем Біни як одне ціле. Адже тоді вона «дійсно підноситься до того, аби стати святая святих», - тобто Малхут підіймається, щоби повністю стати святая святих, як і Біна.
«Дійсно підноситься (ола)» - як жертва (ола), яка зараховується до найсвятіших, бо МІ, Аба ве-Іма, - це «найсвятіше», і ця МІ з'єдналася з ЗОТ, Малхут, для того аби Малхут стала як жертва всеспалення, яка відноситься до найсвятіших. І тоді утворюється поєднання МІ з ЗОТ для того, щоби зробити саму ЗОТ святая святих. І після цього вже не може бути жодного зменшення в Малхут, оскільки вона сама стала властивістю «святая святих», як і Біна. І про це сказано: «Знищить Він смерть навіки».
І тому сказано, що «від "пустелі" перейняла ЗОТ властивості, аби стати нареченою і увійти під хупу». «Пустеля» - це місце «зміїв, аспідів і скорпіонів». І вважається, що ті, хто підтримує Тору, в основному і створюють її. Таким чином, цей великий зівуґ кінця виправлення виходить саме від «пустелі».
170) З пустелі вона підіймається, як сказано: «Чудова мова твоя», - за допомогою мовлення пошепки, вона підіймається. Бо «пустеля (мідбар)» означає «мовлення (дібур)». Як сказано: «(Хто врятує нас від руки) Творця всемогутнього! Це Творець, покарав єгиптян усілякими карами в пустелі!». Хіба те, що зробив для них Творець, було в пустелі, а не в місці поселення?
Однак «у пустелі (бе-мідбар)» означає «за допомогою мовлення (бе-дібур)». Як сказано: «Чудова мова твоя»514. І сказано: «Від пустелі - піднесення». І також «підіймається з пустелі», - звичайно ж «від мовлення», тобто завдяки слову, яке виходить з уст, Малхут підіймається і входить між крил Іми, тобто Біни. А потім, за допомогою мовлення, Малхут сходить і перебуває над головами святого народу.
Пояснення сказаного. До завершення виправлення, коли Малхут називається Древом добра і зла, все її виправлення відбувається завдяки тим МАН, за допомогою яких праведники піднімають Малхут в Біну. І внаслідок цього підйому, Малхут тимчасово стає святою, як Біна. І ці МАН називаються «молитва пошепки». Малхут називається мовленням. І мовленням добрим, без усякого зла, вона може бути лише тоді, коли «голос», що вимовляє цю «промову», виходить від Біни. І це - єдність «голосу» й «мовлення», зівуґ ЗОН в ґадлуті, тому що Зеїр Анпін отримує «голос» Іми та передає його «мовленню», Малхут, і тоді це «мовлення є повністю добрим, без усякого зла», і вона отримує мохін святості.
Однак, без цього підсолоджування, одержуваного від голосу Біни, голос Малхут відноситься до властивості «добро і зло», і в Малхут є присмоктування кліпот, і вона не може отримувати від святості. І тому МАН, які праведники піднімають в молитві, здійснюються «пошепки», тобто «мовленням без голосу». Як сказано: «Тільки губи її ворушилися, голос же її не був чутний». Бо тоді немає ніякого присмоктування в МАН, які вони підносять, і вони можуть підняти також і Малхут до Біни для того, щоби вона отримала «голос» від Біни. І тоді вона стає святою будовою та отримує мохін у зівузі «голосу» й «мовлення», і святість її «мовлення» перебуває над головами праведників, які виправили їх таким чином.
І тому сказано тут: «З пустелі вона підіймається, як сказано: "Чудова мова твоя"». Адже наречена зараз присвячена великому зівуґу, піднесенню до хупи шляхом підйому МАН праведниками. І про це сказано: «Чудова мова твоя»514, - оскільки вони залучили до «мовлення» Малхут «голос» Іми. І завдяки цьому вона (наречена) перетворюється, стаючи з «мовлення» Малхут чудовою й прекрасною як Біна. Бо всі ті зівуґи, які здійснювалися до цього, слідуючи один за іншим, зібралися зараз у великій зівуґ, що вводить її до хупи. І «за допомогою мовлення пошепки, вона підіймається» - за допомогою МАН, які піднімали раніше «пошепки», «мовленням без голосу». Адже «голос» її був ще у властивості «добро і зло», і вони притягли до неї «голос» Іми. І завдяки всім цим добрим діянням, був здійснений зараз великий зівуґ аби вона могла увійти під хупу, оскільки зараз і її власний «голос» теж став властивістю «добро, в якому немає ніякого зла». І стала вона «святая святих», як і Іма.
«Речення, яке вимовлене пошепки», називається словом, що походить з уст, - тобто без участі піднебіння, горла, язику й зубів, а лише за допомогою вимовляння губами і ротом. Як сказано: «Голос же її не був чутний»517. І тому «завдяки слову, яке виходить з уст, Малхут підіймається», - тому що таким шляхом піднімаються МАН. І тоді «входить між крил Іми», - і вона піднімається між крил Біни, інакше кажучи, набуває «звучання» крил Іми в «промовах» своїх. А потім, завдяки набутому «мовленню», вона опускається і перебуває над головами святого народу. Адже після того, як набула «голосу» властивості милосердя Іми, вона стала такою ж святістю, як і Іма. І святість її повертається до тих, хто виправив її. І вони теж називаються святим народом, як і вона, тому що «мовлення» її зараз таке саме святе, як і «мовлення» Іми.
171) Як підіймається Малхут в «мовленні» своєму? Спочатку, коли людина встає вранці, вона повинна благословити Володаря свого в час, коли відкриває очі свої. Як вона благословляє? Так учиняли перші праведники: вони ставили перед собою посудину з водою, і в час, коли пробуджувалися вночі, робили обмивання рук, вставали і займалися Торою, благословляючи на вивчення її. І в час, коли лунає крик півня, що сповіщає про настання півночі, збирається Творець з праведниками в Еденському саду. А вранці заборонено благословляти, коли руки забруднені скверною. І так само - в будь-який час.
Пояснення сказаного. Якщо початок виправлення Малхут має здійснюватися «пошепки», то як же в момент пробудження від сну ми благословляємо вголос, - адже слід було б благословляти пошепки, притягнувши спочатку «голос» від Іми, щоби піднести Малхут в мовленні її за допомогою «голосу» Іми ?
Перші праведники робили це виправлення шляхом дії, тому що підйом МАН здійснюється за допомогою дії або мовлення. Адже під час сну людини звітрюється дух святості, і дух нечистоти первородного змія перебуває над нею, тому що сон - це шістдесята частина смерті. А смерть походить від нечистоти первородного змія.
Тому під час пробудження людини від сну цей злий дух ще не покинув її остаточно і перебуває над кінчиками пальців рук. Тому що до найсвятішого найбільше пристає сітра ахра. А кінчики пальців мають святість більшу, ніж решта тіла, тому що там місце перебування хохма (мудрості), як сказано: «А кожна жінка, мудра серцем, своїми руками пряла».
Тому сітра ахра, що відноситься до властивості «смерть», не йде звідти навіть після пробудження. І людині необхідна дія, звана «обмивання рук». Потрібно підготувати два види келім (судин):
1. верхнє клі, зване «натла»;
2. нижнє клі, яке приймає нечистоту.
Верхнє клі, зване «натла», вказує на клі Біни: адже оскільки сітра ахра тікає від світла Біни, обмивання пальців водами Біни змушує сітру ахра бігти звідти, позбавляючи Малхут зла, що розкрилося в ній, та залишаючи лише добро. І тоді можна займатися Торою та благословляти на Тору. Таким чином, дія з «обмивання рук» є подібною до підйому МАН до «крил» Іми, що піднесений «пошепки».
«У момент, коли лунає крик півня, який сповіщає про настання півночі». Це відноситься до сказаного в Писанні: «Світило велике - для правління днем, а світило мале - для правління вночі», тому що свята Шхіна, тобто клі Малхут, зменшилася до стану «мале світило» та вдяглася у кліпот. Про це сказано: «Ноги її до смерті спускаються». Тобто, до Древа добра і зла, - «якщо удостоїлася людина, то (воно) - добро, якщо не удостоїлася - зло».
Таким чином, є в Малхут дві половини: добро і зло. Половина, в якій удостоюється, і половина, в якій не удостоюється. Тому і правління її (Малхут), яке зветься «ніч», теж ділиться на дві половини:
1. перша половина ночі, що відноситься до властивості «якщо не удостоївся - зло», як сказано: «Ти насилаєш тьму, і настає ніч, коли весь ліс кишить звірами»;
2. друга половина ночі, що відноситься до властивості «удостоївся - добро».
І ось перше виправлення для половини, яка відноситься до «добра», відбувається саме в точці настання півночі, тому що Малхут тоді отримує голос Біни. Тобто Малхут, піднявшись, отримує підсолодження в Малхут де-Іма, і суд, правлячий в самій Малхут, стає судом святості, - з боку добра, без всякого зла. Досягається це тим, що суд всією своєю тяжкістю звертається на сітра ахра, але для Ісраеля він стає милосердям.
І сказано в Зогарі: «Опівночі у стовпі Іцхака виходить полум'я і шмагає півня, званого "гевер (боєць)", що є подібним до вищого "гевера", який знаходиться над ним». «Полум'я стовпу Іцхака» - суд Біни. Ангел Гавріель, «півень, тобто гевер (боєць)», - це властивість Гвура, яку використовує «гевер», що знаходиться вище за нього, - Малхут світу Ацилут, звана «мале світило». І суд Біни вдаряє під крила Гавріелю, і тоді Малхут за допомогою нього отримує голос Біни.
«В час, коли видає поклик Гавріель, видають крик все півні в цьому світі, і виходить від нього інше полум'я, наздоганяючи їх ударом під крила, і вони видають клич», - тобто час, коли Гавріель підносить голос Біни до вищого «гевера», до Малхут, виходить полум'я від Гавріеля і наздоганяє усіх птахів у цьому світі, - тобто суди, що діють в межах цього світу. І всі вони видають заклик, але тільки голосом, який підсолоджений властивістю милосердя, Біни, - так, що властивість «голос», котра є судом Малхут, вже не панує у другій половині ночі. І її місце займає голос Біни, і на це вказує поклик, що видається півнями в цьому світі. Тому сказано тут: «В час, коли лунає крик півня, який сповіщає про настання півночі», - бо голос півня вказує на те, що Малхут вже отримала голос Біни. І тоді це точка настання півночі, в якій починається половина ночі, котра є «добром без всякого зла».
А після того, як Малхут отримує голос Біни, праведники піднімають МАН за допомогою занять Торою після опівночі. І вони піднімають її до ґвурот вищої Іми, котрі приносять радість. Як сказано: «Встає вона ще вночі», - бо розкривається вона тоді у всій своїй красі і пишноті. Адже святій Малхут властиво розкриватися тільки вночі, як сказано: «І вона йде вдень і з'являється вночі, і ділить їжу вранці».
І розкриття її відбувається тільки в Еденському саду лише для тих праведників, які виправляють її тим, що займаються Торою, вивчаючи її після опівночі. Тому сказано, що Творець перебуває з праведниками в Еденському саду, тому що свята Шхіна виправляється в Еденському саду, зрошувана річкою насолод, тобто Хохмою, і радіє разом з праведниками, котрі включені до її МАН.
Тому сказано: «Заборонено благословляти вранці, коли руки забруднені скверною, і так само, - у будь-який час», - оскільки дух нечистоти первородного змія перебуває на пальцях людини, навіть коли вона прокидається від сну. І ця скверна усувається лише обмиванням з клі (судини). «І так само - у будь-який час», - не обов'язково після сну, але вся скверна і бруд є місцем прилипання сітри ахра. І благословляти дозволяється лише після обмивання водою.