Урок 30 - Продовжуємо конгрес у піднесенні

Урок 30 - Продовжуємо конгрес у піднесенні

Зміст уроку
Матеріали

Частина 1: Продовжуємо конгрес у піднесенні - вибрані уривки з першоджерел

 

З усіх засобів, які ми маємо для досягнення Лішма — внутрішнього центру всієї реальності — лише Творець може допомогти нам у цьому. Тільки з Його допомогою, через зв’язок із Ним, і лише якщо ми використаємо всі закони і всі засоби, які Він створив і підготував для нас, ми зможемо досягти Лішма. Лішма означає досягти рівня Творця і по-справжньому виявити Його — кожен з нас і всі разом.

Рав М. Лайтман, з уроку №3, Світовий Конгрес Кабали, 21.2.2025

 

Ми повинні зазнати глибоких змін – перейти від злого начала до доброго начала і від ло лішма до лішма, щоб стати готовими здійснювати всілякі дії, які, на наш погляд, корисні для нас, і робити їх саме тому, що це добре в очах Творця.

Тому ми прагнутимемо внутрішньо сприйняти ці послання так, щоб вони проникли в нас, заговорили в нас і змінили нас. І після таких зусиль ми справді станемо іншими, порівняно з тим, ким ми є зараз.

Ми станемо духовними, будемо чути Творця, бачити Творця і відчувати Його всіма нашими відчуттями. Це буде метою конгресу і метою нашого об'єднання.

У цьому нам допомагають тільки дві речі: підтримка товаришів і сам Творець, нічого більше, і тому ми повинні звертати увагу виключно на ці дві речі».

Рав М. Лайтман, з уроку №3, Світовий Конгрес Кабали, 21.2.2025

 

Бааль Сулам. Лист 18

…відразу вранці, коли прокидається від сну, хай освятить першу ж мить злиттям з Творцем, і виллє серце своє Творцеві, щоби беріг його всі двадцять чотири години на добу, щоб не промайнула йому в голові безцільна думка, і щоб не здавалося йому це неможливим, або надприродним, бо образ природи, яка робить залізну перетинку... І годилося б людині анулювати природні перегородки, які вона відчуває. Але спочатку нехай вірить, що природні перетинки не відділяють Творця від неї, а потім хай молиться всім серцем, і навіть про те, що вище за бажання її природи.

І розумій це завжди: також кожного разу, коли з’являються й зникають в людині образи, що не є святістю, хай припинить відразу ж, як згадає це, потурбується вилити серце своє [молитвою], щоб відтак і далі рятував би її Творець від припинення злиття з Ним, в Його великій змозі. І поступово примириться серце людини з Творцем, і жадатиме злитися з Ним по-справжньому. І воля Творця в руці її досягне успіху.

 

Бааль Сулам. Шаматі. 211. «Як той, хто стоїть перед Царем»

Не подібні той, хто сидить у своєму домі, і той, хто стоїть перед царем. Тобто, віра повинна бути такою, щоб людина відчувала весь день, що стоїть перед царем, бо тоді певно є в неї любов і трепіт у повноті. І весь час, поки не прийшла до такої віри, не слід спочивати та заспокоюватися, тому що «це життя наше і довголіття наше». І будь-яких заміщень цьому, щоб то не було, не захоче прийняти. А відчуття нестачі віри повинно бути вплетеним в органи (бажання) людини, аж поки звичка зробиться другою натурою. В мірі «коли згадую про Нього не дає це мені спати». А всі матеріальні справи гасять це відчуття нестачі. Оскільки, коли отримує насолоду, від будь-чого, – насолода анулює хісарон і біль.

А тому людина не бажатиме отримувати ніякої розради. І необхідно остерігатися від усього матеріального, що вона отримує, щоб не скасувало це її хісарон. І це можливо, якщо буде шкодувати, що через цю насолоду пропадають в неї іскри і сили келім святості, тобто відчуття нестачі святості. І завдяки цьому жалю людина зможе уберегтися, щоб не втратити келім святості.

 

Рабаш. Стаття 12 (1991) «Свічки ці є святістю»

А головне це молитва. Тобто, людина має молитися Творцеві, щоб допоміг їй іти вище знання. Тобто, робота має бути в радості, неначе вже удостоїлася знання в святості. І те, яка радість була б тоді їй від роботи, так само вона повинна просити у Творця, щоби дав їй силу, щоб вона могла б іти вище знання тіла.

Тобто, незважаючи на те, що тіло не згодне з цією роботою, заради віддачі, але людина просить у Творця, щоб мати можливість працювати в радості, як це личить тому, хто служить великому Царю. І вона не просить у Творця, щоб показав Свою велич, і тоді б вона працювала в радості. А бажає, щоб Творець дав би їй радість в роботі вище знання, щоб це було важливо для людини, неначе вже є в неї знання.

 

 Рабаш.  42. «Служіть Творцеві в радості»

Той, хто служить Творцеві, тобто той, чий намір заради Творця, має бути щасливим тим, що обслуговує Царя. А якщо не відчуває радості під час цієї роботи, це ознака того, що бракує йому відчуття величі Царя.

Тому, якщо бачить людина, що не перебуває в радості, вона має це виправити, тобто повинна почати думати про велич Царя. Але якщо й це не допомагає, то повинна молитися Творцеві, щоб Він відкрив їй очі, і відкрив серце, і змогла б вона відчути велич Творця.

 

Частина 2: Схема світобудови

 

Бааль Сулам «Вступ до науки кабала» (Птіха), п. 33-35

33) А тепер прояснімо тему бітуш (зіткнення, співудар) ор пнімі і ор макіф одного з одним, який приводить до очищення масаха і втрати останньої бхіни авіюту. Оскільки два цих світла протилежні одне одному і зв’язані обидва разом в масаху, що в малхут де-рош АК, то стикаються і вдаряють одне в одне. Пояснення: той зівуґ де-акаа, що стався в пе (рот, уста) де-рош АК, тобто в масаху, що в малхут де-рош, який зветься "пе", був причиною облачення ор пнімі де-АК відбитим світлом, що піднявся від масаха. А також це є причиною виходу ор макіф де-АК, бо через те, що утримав світло Нескінченності від облачення в бхіну далет, вийшло світло назовні як ор макіф, тобто вся та частина світла, котру відбите світло, ор хозер, не може облачити так, як саму бхіну далет, воно вийшло і зробилося навколишнім світлом, ор макіф. Отже, масах, що в пе, є однаковою причиною як для ор макіф, так і для ор пнімі.

34) І з’ясувалося, що ор пнімі та ор макіф, обидва зв’язані з масахом, проте діями, протилежними одна одній. У тій же мірі, як масах притягує частину вищого світла всередину парцуфа завдяки відбитому світлу, яке облачає його, так само він віддаляє ор макіф, щоб той не облачився в парцуф. І через те, що та частина світла, що залишилася зовні, як ор макіф, є дужє великою, оскільки масах затримує це світло, не даючи йому облачитися в АК, визначається, що воно б’є в масах, який віддаляє його, тому що воно бажає облачитися всередину парцуфа. І, з іншого боку, визначається, що сила авіюту і кашіюту масаха, що б’є в ор макіф, який бажає облачитися всередину, затримує його так само, як він б’є у вище світло під час зівуґу. Ці удари, якими ор макіф і авіют масаха б’ють одне в одне, називаються бітуш ор макіф і ор пнімі - співударяння навколишнього і внутрішнього світел. Однак цей бітуш стається між ними лише в ґуфі парцуфа, бо там дається взнаки зодягання світла в келім, що залишає ор макіф поза межами клі. Але ж в десяти сфірот рош не існує цього бітушу, бо там ор хозер не вважається келім, а лише тонким корінням, і тому світло, що в них, не вважається обмеженим внутрішнім світлом, так щоб можна було вважати світло, що залишається зовні, ор макіфом. А позаяк немає цієї відмінності між ними, тому там, в десяти сфірот рош, не б’ють ор пнімі та ор макіф один в одного. І лише коли світла поширюються від пе і нижче, як десять сфірот ґуф, де одягаються світла в келім, якими є ор хозер від пе і вниз, там стається співударяння між ор пнімі, що в келім і ор макіфом, що залишився зовні.

35) І ось цей бітуш продовжується до того, що ор макіф очищає масах від усього його авіюту і піднімає його до вищого кореня, в пе де-рош. Тобто очищає йому весь авіют, що згори вниз, званий "масах і авіют ґуфа", і залишається в ньому лише корінь ґуфа, який є масахом малхут де-рош, званим пе. Інакше кажучи, очищається від усього авіюту, що згори вниз, який розгороджує ор пнімі та ор макіф, а залишається лише авіют, що знизу вгору, де ще не утворилася різниця між ор пнімі та ор макіфом. І відомо, що тотожністю властивостей духовні об’єкти зливаються в один, тому АБ після того, як очистився масах ґуфа від усього авіюту ґуфа і залишився в ньому лише авіют, що дорівнює масаху в пе де-рош, і за властивістю став дорівнювати масаху де-рош, тоді злився з ним, бо немає між ними нічого, що робило б їх двома, і це зветься, що масах ґуфа піднявся в пе де-рош. І оскільки включився масах де-ґуф в масах де-рош, виходить, що він знову включився в зівуґ де-акаа, що відбувається в масаху в пе де-рош. І стався знову зівуґ де-акаа на нього, і утворюються в нього десять сфірот нового рівня, званого АБ де-АК, або парцуф хохма де-АК, і вважається він "сином" і породженням першого парцуфа АК.