Зоар запитує: «Рабі Іцхак почав: «Служіть Творцю в страху і радійте в трепоті». І написано: «Служіть Творцю в радості, приходьте перед Нього в співах». Ці вислови суперечать один одному, однак, так ми вивчали: «Служіть Творцю в трепоті». Бо в усякому служінні, коли хоче людина служити Панові своєму, спочатку потрібен трепіт, страшитися Його, а за трепіт перед своїм Паном удостоїться потім виконувати в радості заповіді Тори. І тому написано: «Чого Творець Всесильний бажає від тебе, - тільки лиш трепоту, а завдяки цьому удостоїшся всього».

І слід зрозуміти поняття трепоту, - що це. Адже ми бачимо, що трепіт і радість є двома протилежностями. І як може бути, що трепіт стане причиною для радості, як каже: «…а за трепіт перед своїм Паном удостоїться потім виконувати в радості заповіді Тори». Чи не суперечні вони одне одному?

І ще слід зрозуміти, - а для чого бажає Творець, щоб тріпотіли перед Ним? Що це дає Йому? Чи не подібно це до того, як чоловік увійде в курник і скаже там: «Якщо ви приймете на себе трепіт, що будете страшитися мене, я дам вам їсти й пити, і все що ви бажаєте, я дам вам за те, що ви тріпочете переді мною». Чи можна сказати, що цей чоловік дійсно розраховує на те, що кури надаватимуть йому пошану?

А тим більше створіння по відношенню до Творця. Про яку таку цінність і важливість (нашу) можна казати, що Творець потребує, щоби створіння тріпотіли перед Ним? Настільки, що мудреці сказали, що людині навіть не слід нічого робити, тільки лиш займатися трепотом, як написано: «Чого Творець Всесильний твій бажає від тебе крім як тріпотіти». І також написано («Коелет», 3): «Всесильний зробив, щоб тріпотіли перед Ним». І означає це, що все, що робив Творець, - робив аби тріпотіли перед Ним.

І для того, щоби зрозуміти наведене вище, потрібно згадати мету творіння, тобто задля якої потреби створив Творець створіння. Як відомо, сенс в тому, що бажання Його – дати благо створінням. А для того, щоби проявилася досконалість Його діянь, тобто щоб не було «хліба сорому», зробив виправлення, зване «скорочення і приховання», щоб до того, як будуть у людини келім віддачі, створіння не зможуть бачити й відчувати реальність Творця, що зветься «визнання Творця».

Тобто, хоч ми й кажемо кожен день в молитві: «Сповнена вся земля славою Його», все одно немає в нас відчуття цього, а повинні ми вірити вище знання, що так це. А причина в тому, що попри те, що у світлі немає ніяких змін, оскільки «немає зникнення в духовному», все одно з боку келім є зміни, а келім обмежують світло. Бо саме з допомогою келім визначають велич вищого блага, - мірою, якою вони збуджуються від нього. І якщо немає в неї (в людини) келім, які б змогли бути облаченням для вищого світла, тоді в реальності не відчутно ніякого світла, за правилом «немає світла без клі». Тобто ми повинні знати одне: ми можемо говорити тільки про те, що дано нам осягнути нашими відчуттями.

І мій пан, батько й учитель дав приклад про феномен скорочення, що це подібно до людини, яка покриває себе, щоб ніхто не побачив її. Але чи можна сказати, що та людина, яка приховує себе, щоб не побачили її інші, то через це вона не бачить сама себе? Так само і Творець, коли робить скорочення та укриття, щоб нижні не бачили Його в час, коли вони занурені в себелюбство, яке є категорією отримання заради отримання, бо це спричинює розбіжність властивостей і роз’єднання між дарителем, яким є Творець, і між отримувачами, якими є створіння.

А оскільки отримання не ведеться в нашому корені, яким є Творець, тому, коли людина таки займається отриманням, є в неї через це неприємне відчуття, що зветься відчуттям «хліба сорому». Тому робиться виправлення з боку нижніх, тобто скорочення ми відносимо до нижніх. Означає це, що саме нижнім потрібні скорочення і приховання, бо завдяки цьому виправленню матимуть вони можливість виправити феномен отримання і діяти заради віддачі. Але з боку Вищого немає ніяких змін, а всі зміни, вони лише в плані підготовленості наших келім, наскільки вони здатні отримувати заради віддачі.

І згідно з тим, що благо й насолода не світять в місці роз’єднання, немає сил у людини удостоїтися повної віри перш ніж виправить своє бажання отримувати. Як сказано (у «Передмові книги Зоар»): «Бо законом є те, що не може створіння отримати зло від Творця відкрито, бо це є ушкодженням, боже збав, для Його слави, те, що створіння осягнуть Його, як такого, хто чинить зло, бо це не личить досконалому Діячеві. І тому, коли людина відчуває зло, в тій же мірі перебуває на ній, боронь боже, заперечення Його управління, і зникає від неї Той, хто діє».

І з цього ми бачимо потребу у виправленні через віддачу, бо інакше не тільки немає можливості отримати благо й насолоду, приготовлені для нас, а є тут ще й те, що віддаляє нас від віри в Творця, що є гіршим за все.

А тепер зможемо зрозуміти що таке поняття трепоту, як ми запитували, - чи потрібно Творцю, щоби ми тріпотіли перед Ним. І згідно з тим що ми пояснили, - поняття трепоту це як написано в коментарі «Сулам», коли людина боїться, що якщо вона не зможе зміцнитися і отримувати заради віддачі, як має бути, а отримуватиме заради отримання, це спричинить їй відокремлення, і не обов’язково від блага й насолоди так, що не зможе їх отримувати, а страшиться вона, щоб не прийти до заперечення віри в Творця. Бо виходить, що так вона може прийти буквально в руки сітри ахри.

І це є сенсом слів «а Всесильний зробив, щоб тріпотіли перед Ним», і завдяки цьому трепоту буде велике виправлення в двох пунктах:

а) що буде в них віра у Творця;

б) що зможуть отримати благо й насолоду, які Творець бажає дати їм.

Виходить, те, що Творець бажає щоб тріпотіли перед Ним, це для того, щоб були в нас келім отримати благо й насолоду, і завдяки цьому матимемо віру в Нього, як сказано в коментарі «Сулам»: «Бо трепіт є охороною, щоб не віддалятися від віри в Творця».

І з цього зрозуміємо те, що написано: «Чого Творець Всесильний твій бажає від тебе, - лиш тільки трепоту», що означає, що Він хоче дати нам все благо, а те, що затримує – це тільки розбіжність властивостей, бо світло не може облачитися в келім отримання. Тому, коли людина тріпоче і пильнує, щоб завжди намір її був заради віддачі, тоді Творець може дати їй своє благо, щоб було в повноті, тобто без нічого неприємного, званого «хлібом сорому».

І цим зрозуміло те, що ми запитували, як таке може бути: «трепіт – причина радості». А зі сказаного вище це просто: тим, що буде в людини трепіт, тобто якщо буде старатися користуватися завжди келім віддачі, тоді Творець зможе дати їй благо й насолоду, бо є вже в людини келім віддачі. І ясно, що тоді буде в неї радість від того світла, що отримала заради віддачі. Виходить, що трепіт приводить до радості. А якщо немає в людини трепоту, вона віддалена від усього.