Бней Барух Академія кабали

«І штовхалися (івр. «ітроцецу», букв. «метушилися») сини в лоні її». Пояснив Раші: «Мудреці пов'язали це зі словом «ріца» (біг). Коли Рівка проходила повз «двері Тори» Шема і Евера, - Яаків борсався, прагнучи вийти; а коли проходила повз місце, де поклонялися ідолам, - Есав борсався, щоб вийти».

І мій пан, батько й учитель сказав, що такий порядок духовної роботи – початок роботи називається зародженням: коли починає людина роботу на шляху істини, і коли вона проходить біля дверей Тори, в ній пробуджується властивість Яакова, бажаючи йти шляхом Тори; а коли проходить біля входів, де займаються ідолопоклонством, властивість Есава пробуджується в ній, бажаючи вийти.

І слід пояснити його слова. Людина, за своєю природою, складається з келім отримання, що звуться себелюбством, і це й є зле начало. А також у неї є точка в серці - її добре начало. І коли вона приступає до роботи заради віддачі, це називається «ібур» (зародження), від слова «евра» (гнів). Як наслідок, людина відчуває підйоми і падіння, позбавлена сталості, піддається впливу оточення, і у неї немає сил для подолання.

Тому, коли людина перебуває в оточенні тих, хто займається чужою нам роботою, себелюбством, в ній пробуджується її себелюбство, що прагне вийти з приховання на світло і отримати владу над тілом. І тоді у людини немає сил робити нічого, крім того, що стосується її «внутрішнього отримувача».

Коли ж людина потрапляє в оточення тих, хто діє на віддачу, в неї пробуджується властивість Яакова, що прагне вийти з приховання на світло. І тоді діяння, спрямовані на віддачу, панують над тілом. Тоді, озираючись назад, на минулий стан, людина бачить, наскільки вона, до нинішнього свого стану, була занурена в себелюбство. І вона не здатна зрозуміти, яким чином можна впасти так низько і отримувати задоволення від таких низьких речей. Адже не личить дорослій людині будувати собі житло серед низьких і мерзенних бажань і думок. Вона ображена тими бажаннями і думками, серед яких була її оселя.

Але потім, коли людина проходить біля дверей ідолопоклонства, тобто потрапляє в егоїстичне оточення, в ній знову прокидається Есав і борсається, щоб вийти.

Так повторюється раз за разом. Для людини, яка веде духовну роботу, це триває день за днем. А у того, хто працює більш наполегливо, ці стани можуть змінюватися щогодини.

«І сказала: якщо так, то навіщо ж я? І пішла запитати Творця». Раші пояснив: пішла запитати в дім навчання Шема. Запитати Творця, щоб Він сказав їй, що буде з нею в результаті.

Яка ж була відповідь? Говорить писання: «І сказав їй Творець: два народи в утробі твоїй, два народи з лона твого розійдуться, і один буде сильніший за іншого, і старший буде служити молодшому». Раші пояснив: «Один буде сильніший за іншого» - вони не зрівняються по величі. Коли піднімається один - падає інший. А також він говорить: «Наповнюсь я бо він спустошений», - Цор наповнюється лише завдяки руйнуванню Єрусалима».

Щоб зрозуміти відповідь, дану Рівці Творцем, - як сказано: «І сказав їй Творець», - треба пояснити наступне: ці дві сили мають існувати. Відомо, що основу створіння становить клі отримання, що зветься властивістю Есава. Але потім приходить друга сила - властивість Яакова, бажання віддачі. І кожен хоче панувати сам. І це боротьба, що ведеться між Есавом і Яаковом.

Це і пояснює Раші: «Коли піднімається один - падає інший. Цор наповнюється лише від руйнування Єрусалима». Іншими словами, їй було сказано, що треба знати ясно, хто при владі: бажання отримувати чи бажання віддавати. Існувати разом вони не можуть. І тому треба вирішити раз і назавжди, що не варто жити в ганебних і мерзенних думках і бажаннях.

Коли людина бачить, що не в силах протистояти своєму бажанню отримувати, тоді вона розуміє, що являє собою нікчемність і нічого не варта. Їй ясно тоді: хоча вона вже усвідомила, що егоїстичне бажання несе шкоду, - все одно вона не може подолати його. Тому саме тоді людина розуміє, що потребує милосердя і що без допомоги Творця неможливо вийти з-під влади егоїстичного бажання.

Сказали про це мудреці: «Зле начало людини щодня бере гору над нею. І якби Творець не допомагав їй, сама не подолала б його». Це відноситься саме до того, хто почав духовну роботу і зробив все, що в його силах. Тоді людині не потрібно вірити, що допомогти їй здатний тільки Творець. Адже вона бачить тепер, що у неї не залишилося ніяких способів і хитрощів, до яких би вона не вдавалась, - і ніщо їй не допомогло, а тільки Творець допомагав їй.

Лише тоді людина може зрозуміти, що допомагає тільки Творець. Але якщо так, чим вона відрізняється від інших? Як Творець допоміг їй, так само Він може допомогти й іншим. А отже, немає приводу чванитися перед іншими - адже не її сили діяли. Але ж ті, хто ще не приступив до духовної роботи, - суть якої в одній лише віддачі без отримання, - не бачать, що це виключно Творець допомагав їм. Навпаки, вони вважають, що «сила моя та міць руки моєї надали мені цю удачу». І, само собою, їм є чим пишатися перед іншими людьми, які не працюють як вони.

Отже, добро і зло не настільки далекі одне від одного, оскільки і добро в людині базується на себелюбстві. І хоча людина займається Торою та заповідями, все одно, не помітно боротьби між Яаковом і Есавом, і, так чи інакше, вона не потребує допомоги згори, щоб Творець врятував її від егоїзму, змилостивився над нею, щоби дав їй клі бажання віддачі. Оскільки людина бачить, що за своєю природою не здатна працювати на віддачу.

Причина в тому, що вона, взагалі, не вважає, що треба працювати в Торі та заповідях для того, щоб заслужити злиття з Творцем. Віддача абсолютно її не цікавить. Тому ні при чому тут «один піднімається - інший падає». Тільки якщо ми хочемо йти шляхами віддачі, тоді починається «і штовхалися». Потім людина повинна робити все, що в її силах, - а потім вона бачить істину: вона не може сама допомогти собі. Після цього вона бачить, що немає їй ніякої ради, а потребує вона «милосердя небес». І тоді збуваються слова мудреців: «Хто прийшов очиститися, тому допомагають».

«Старший буде служити молодшому» - треба зрозуміти, що це означає. Пояснимо: недостатньо заслужити того, щоб в тобі панувало добре начало, а у злого начала не було б ніяких сил протистояти йому. У такому випадку людина може працювати на Творця тільки добрим началом. Однак вона повинна досягти ступеня досконалості. Сказали про це мудреці: «Полюби Творця свого всім серцем своїм - обома своїми началами» - так щоб і зле начало використовувалося в роботі на віддачу. Пояснити це можна, тільки якщо спочатку ми зрозуміємо, що являє собою зле начало.

Слід знати, що сутність зла, що в нас, це бажання отримання. Від нього до нас приходять всі погані речі - погані помисли й бажання. А бажання віддачі приносить нам всі хороші речі - хороші помисли й бажання в нас. Тому, коли в людині панує добре начало, бажання віддачі - тоді й згори нам дають вищий достаток. Іншими словами, завдяки цьому приходить згори рясне милосердя.

Однак слід знати, що це є лише виправленням створіння, - тобто, щоб була в нас тотожність властивостей. Треба все спрямовувати заради віддачі, щоб у нас була тотожність властивостей - злиття з Творцем. Мета ж творіння - дати благо Його створінням, так щоб нижні отримували від Творця благо й насолоду, а не те, щоб вони приносили Йому задоволення, як ніби Творець потребує чогось, щоб нижні Йому щось давали.

Тому, коли створіння хочуть отримати щось від Творця, вони повинні користуватися клі отримання - злим началом. А інакше - хто отримає насолоду? Одержувачем насолоди є тільки прагнення до чого-небудь. Це прагнення до насолод і називається бажанням отримувати. Таким чином, людина зобов'язана використовувати своє зле начало, - але спочатку виправляє його наміром заради віддачі. В результаті людина служить Творцю також за допомогою злого начала.

Зле начало називається «старшим», оскільки народилося першим. Так само і при народженні людини спочатку в ній з'являється зле начало, а добре начало приходить на «тринадцятиліття». Тому, коли людина працює заради віддачі за допомогою бажання отримувати, це означає, що вона любить Творця всім серцем - обома своїми началами. Про це і говорить вислів «старший буде служити молодшому»: бажання отримувати, назване старшим, буде служити молодшому - тобто обслуговуватиме бажання віддачі Творцю.

Таким чином, головувати буде альтруїстичне бажання. Іноді воно використовує келім віддачі, звані келім Яакова, - і тоді служить Творцю добрим началом. А іноді воно використовує келім отримання - і тоді це зветься, що воно служить Творцю також злим началом. Все це було сказано Рівці в домі навчання Шема: «І сказав їй Творець».

Звідси ми зрозуміємо те, що сказав Бен-Зома: «Хто герой серед героїв? Той, хто перетворює ненависника на того, хто любить його». А в трактаті «Авот» Бен-Зома каже: «Герой той, хто підкорює своє начало».

Слід зрозуміти різницю між тим, що він каже про «героя», коли говорить: «Герой той, хто підкорює своє начало», і тлумаченням, яке дає на «герой серед героїв», коли каже» «Той, хто перетворює ненависника на того, хто любить його».

Відповідно до вищесказаного, слова Бен-Зоми слід тлумачити так: поняття «герой» відноситься до принципу «один народ буде сильнішим за інший». Раші пояснив: «Коли піднімається один - падає інший». Це і є герой - той, хто підкорив зло в собі, після чого панує тільки добре начало. Іншими словами, людина служить Творцю тільки добрим началом.

А поняття «герой серед героїв» відноситься до принципу «старший буде служити молодшому». «Старший» - це зло в людині. «Буде служити молодшому» - буде служити бажанню віддачі.

Тоді людина служить Творцю також і злим началом. І тоді вона реалізує слова «всім серцем своїм», - використовує обидва начала.