Приховання та розкриття лику Творця – 1
(переклад з івриту)
Перше приховання
(Описання). Коли обличчя Творця не розкрите, тобто Творець не поводиться з людиною відповідно до Свого імені «Добрий і Добродійний», а – хай нас омине! – всупереч цьому. Бо людина дістає від Нього страждання, або ж вона позбавлена заробітку, і є в неї численні кредитори, які перетворюють її життя на пекло, і людина сповнена клопоту і турбот увесь день. Або ж страждає від хвороб. І не користується повагою серед людей. Будь-який план дій, котрий починає, не виходить в неї завершити його. І увесь день ходить вона, не маючи душевного спокою.
Отже, таким чином людина не бачить доброго обличчя Творця. Зрозуміло, якщо вона вірить що все одно, це Творець спричинює їй всі ці речі, - або як покарання за прогріхи, що вчинила, або ж аби дати їй благо в кінці днів, як написано: «Кого любить Творець, - того картає». Так само як і праведників, які на початку терплять страждання, через те, що Творець бажає дати їм наприкінці великий спокій. Але праведник не припускається хиби, кажучи, що все це випало йому від сліпої фортуни, або від природи без розрахунку й тями. А зміцнюється, аби вірити, що Творець спричинив йому Своїм управлінням все це. Отже, так чи інакше, бачить «ахораїм» (зворотну сторону) Творця.
Друге приховання
Друге приховання, тобто те, що зветься в книжках «прихованням всередині приховання», означає, що не бачить навіть «ахораїм» Творця, а каже, що Творець покинув його і не наглядає за ним, і всі страждання, що відчуває, зв’язує з тим, що отримав їх з рук сліпого випадку і природи.
І те, що шляхи вищого управління стали для нього занадто складними, призводить до того, що він (боронь боже) перестає вірити.
Тобто (описання): молиться і дає милостиню за свої лиха – і не отримує ніякої відповіді. І саме коли перестає молитися про своє горе, тоді дістає відповідь. Кожного разу, коли зміцнюється в своїй вірі у вище управління і поліпшує свої діяння, удача відвертає від нього обличчя і він безжалісно відкидається назад. А коли, страшно сказати, перестає вірити і починає злими робити свої діяння, тоді починає мати успіх в найбільшій мірі, і дихати вільно й широко. Не трапляється йому заробіток у достойний спосіб, а саме через шахрайство щодо людей чи то порушенням суботи й подібне.
Або ж всі його знайомі, належні до Тори та заповідей, терплять скруту і численні хвороби, і дуже зневажені серед людей. І ці люди, які дотримуються заповідей, здається йому, що не знають вони достойної поведінки і дурні від народження, і великі лицеміри, настільки, що гидко йому сидіти в їхній компанії навіть мить одну.
А всі його знайомі грішники, які глузують над його вірою, - от вони є найбільш вдалими, здоровими й щасливими, не знають ніякої хворості, прозорливі, сповнені чеснот і симпатичні на всіх своїх шляхах, живуть без турбот й у великій впевненості й безтурботності перебувають і щодня, і завжди.
І коли вище управління повертається до людини саме так, це зветься «прихованням всередині приховання», бо людина тоді «впала і лежить під своєю ношею». І не зможе більше продовжувати посилюватися у вірі, що страждання приходять до неї від Творця з якоїсь утаєної причини. До того, що ламається й перестає вірити, кажучи, що Творець, - хай нас омине! – зовсім не наглядає за Своїми створіннями, і все, що їй дістається, - все це від долі її та природи, і це тому, що не бачить навіть зворотної сторони.
Описання розкриття обличчя Творця
Потреба людини в зміцненні віри в управління Творця світом під час приховання приводить її до вивчення книжок, Тори, аби дістати звідти світло й розуміння, як зміцнитися у вірі в управління Творця. І ось, це світіння й споглядання, котрі даються Торою, називаються «Тора-приправа». Аж поки це накопичиться до певної кількості, і Творець змилосердиться над нею, і виллє на неї дух з висот, тобто – вище благо. Але після того, як в повноті розкрила «приправу», тобто світло Тори, котре людина всотує в своє тіло через посилення віри в Творця, тоді робиться підготовленою до управління Творця з розкриттям Його обличчя. І це означає, що Творець поводиться з людиною відповідно до свого імені, - Добрий і Добродійний.
Ім’я Його вказує нам на те, що Він добрий і добродійний до всіх Своїх створінь всякими способами добродіяння, достатнього для всіх видів отримувачів, що в загалі Ісраеля, коли ясно, що насолода і благо одного не подібне до насолоди і блага ближнього його. Наприклад той, хто займається наукою, не матиме насолоду від пошани та багатства, а той, хто не займається наукою, не буде мати насолоду від великих осягнень і винаходів у науці. Тож ясно, що цьому дає багатство і славу, а цьому дає чудові осягнення в науці.
Виходить (описання), що той, хто отримує від Творця численні блага і велику безтурботність, і перебуває постійно в душевному задоволенні, бо дістає свій заробіток з великою легкістю й повнотою, не знатиме утруднень і скрути повік, не знатиме жодної недуги, дуже шанується людьми, реалізує з легкістю різноманітні плани, що спадають йому на думку і куди б не повернувся, щастить йому.
А коли бракує йому чогось, він молиться і отримує відповідь відразу ж на місці. Бо відповідає йому Творець на все, чого він вимагає від Нього, жодна молитва не повертається порожньою. І коли зміцнюється в добрих справах, успіх його зростає у великій мірі, а коли проявляє недбалість, тією ж мірою тане його успіх.
Всі знайомі його йдуть прямим шляхом, мають вони заробітки, не знають хвороб. І великою мірою шановані вони в очах людських, і не мають жодних утруднень. Спокій і безтурботність велику мають вони повсякдень і постійно. І прозорливі вони, правдиві, показні з себе, - настільки що відчуває величезне благословення й насолоду кожен, хто перебуває з ними в одному товаристві.
А всі знайомі його, які не йдуть дорогою Тори, позбавлені вони заробітку, заклопотані численними боргами, не знайдуть собі миті єдиної дихати вільно, терплять недуги, сповнені болями і найбільш зневажені в очах людських. І здаються вони йому такими, що не мають ні розуму, ні гідної поведінки, злими й жорстокими до створінь, підлесниками, що сповнені брехнями, так, що бридко йому сидіти поблизу них.