Бней Барух Академія кабали

Запитання: якщо дотримуються Тори та заповідей ради отримання винагороди, чи це також очищає серце? Адже сказали мудреці: «Створив Я зле начало, створив Я Тору-приправу». Тобто - очищає серце, але саме коли спрямовує намір щоб не отримувати винагороду, чи навіть коли виконує заради отримання оплати, - також очищає серце?

Відповідь: у «Передмові до книги Зоар» (п.44) написано так: «Коли починає займатися Торою та заповідями, навіть без ніякого наміру, тобто без любові та трепоту, як належало б служити Царю, навіть і ло лішма (з егоїстичним наміром), - починає точка, що в серці рости і проявляється її дія. Бо заповіді не потребують наміру, і навіть дії без наміру здатні очистити бажання отримувати тільки лиш на його першому рівні, званому «неживе». А в мірі, котрою очищає частину неживого, що в бажанні отримувати, цією мірою він усе більше утворює «тарьяґ» (613) органів точки в серці, котра є частиною «неживе» в його душі святості».

Отже, ми бачимо, що і виконання Тори та заповідей, навіть ло лішма, також очищає серце. То чи спосіб дотримання Тори та заповідей не заради отримання винагороди, він тільки для обраних одиниць, чи може дали можливість усьому загалові, щоби йшли цим шляхом, тобто виконували все з наміром не отримувати винагороду, щоб цим удостоїтися злиття з Творцем?

Відповідь: хоча бажання отримувати виключно для себе з’явилося й було в задумі створіння, але [Творець] додав виправлення, щоби душі виправляли його ради віддачі, тобто шляхом виконання Тори та заповідей, щоб це перетворило нам бажання отримувати на «заради віддачі». І це дано всьому загалу, без жодного винятку. Бо всім дана була ця «сґула» (чудодійний засіб), а не тільки обраним одиницям.

Проте, оскільки це є справою вибору, то існують ті, хто просувається більше, і є такі, хто просувається повільно, але, як написано в «Передмові до книги Зоар» (пп. 13, 14): «Але зрештою всі прийдуть до кінцевої досконалості, як написано: «Бо не буде відштовхнутий від Нього віддалений».

Але разом з цим, коли починають навчати виконувати Тору та заповіді, починають з ло лішма. Через те, що людину створено з бажанням отримувати, вона не розуміє нічого, якщо це не принесе їй особистої користі, і вона ніколи не захоче почати виконувати Тору та заповіді.

І це, як сказав Рамбам (в Законах повернення, розд.19): «Казали мудреці, - завжди хай займається людина Торою, навіть і ло лішма, бо із ло лішма прийде до лішма (в ім’я Тори). Тому, коли навчають малих і жінок, і загал простолюду, навчають їх працювати лиш тільки зі страху і для того, щоб отримати винагороду. Аж коли примножиться їхнє знання і помудрішають додатковою мудрістю, - розкривають їм цю таємницю потроху. І привчають їх до цієї справи неспішно, аж поки осягнуть її й виконуватимуть її з любові». Отже, ми бачимо зі слів Рамбама, що всі повинні прийти до лішма, а різниця тільки в часі.

Запитання: якщо людина бачить і відчуває, що йде вона шляхом, котрим збирається прийти до лішма, - чи їй слід намагатися вплинути також на когось іншого, щоб і той став би на правильну путь, чи ні?

Відповідь: це загальне питання. Як якийсь вірянин, який дивиться на людину невіруючу, то якщо знає напевно, що він може повернути її до добра, то покладено на нього обов’язок повернути її на краще, через те що є заповідь «Дорікай ближньому своєму і напучуй його». Так само і тут, можна припустити також, що варто б сказати товаришеві про те, що слід було б іти більш правильним шляхом, - якщо намір твій походить виключно від згаданої заповіді. Але буває багато разів що те, що людина повчає іншого, то це лише через схильність до влади, а не з причини заповіді «Дорікай ближньому своєму і напучуй його».

І те, що пояснено вище, тобто коли кожен хоче, щоб інший ішов шляхом істини, породжує в нас суперечки між релігійними та нерелігійними, а також між (різними релігійними течіями). Кожен думає, що правда на його боці і кожен хоче переконати іншого щоби йшов прямим шляхом.