Що дає нам правило “полюби ближнього”

стаття 5, 1984

(переклад з івриту)

Що дає нам правило “Полюби ближнього свого як самого себе”? За допомогою цього правила можемо дійти любові до Творця.

Якщо так, що дає нам виконання 612 заповідей?

Передусім маємо знати, що таке “правило”.

Відомо, що спільність будується з багатьох деталей, і без деталей неможливе існування спільності. На зразок того, як ми говоримо: “свята громада”, - мається на увазі декілька осіб, що зібралися та поєднались аби бути єдиною групою. А відтак призначають голову товариства тощо. І це зветься “міньян”, або “громада”. Бо щонайменше має бути десять людей, тоді можна говорити “кдушу” (“святість”) в молитві.

І про це сказали в святому Зоарі: “У кожному “місці десяти” Шхіна перебуває”. Це означає, що в місці, де є десять людей, вже є можливість для перебування Шхіни.

І згідно з цим виходить, що правило “Полюби ближнього свого як самого себе” засновано на 612 заповідях. Тобто, якщо ми будемо виконувати 612 заповідей, тоді зможемо підійти до загальності правила “Полюби ближнього свого як самого себе”. Виходить, що деталі, окремості дозволяють нам досягти спільності. А коли буде в нас спільність, тоді зможемо дійти любові до Творця, як написано: “Пропадає душа моя за Творцем”.

Бо людина і не в змозі виконати всі 612 заповідей сама. Наприклад, викуп сина. Адже якщо народилася в нього донька спочатку, вже не може виконати заповідь викупу сина. Таким же чином і жінка звільнена від заповідей, що приписують, які пов'язані з часом, таких, як цицит і тфілін. Але ж через те, що “увесь Ісраель - поручники один одному”, виходить, що всі існують  за допомогою всіх. Характеризується це так, начебто всі виконали разом усі заповіді.

Тому через особливості 612 заповідей дано досягти загальності правила “полюби ближнього як самого себе”.