Стосовно питання товариської любові

стаття 2, 1984

(переклад з івриту)

1. Потреба в товариській любові.

2. Що є причиною того, що я вибрав саме цих товаришів. І чому товариші вибрали мене.

3. Чи кожен з товаришів має виявляти ту любов, що є в нього до товариства, чи, може, досить, що є любов в його серці, - і він докладає праці до справи товариської любові в “приховуванні наміру”. І через це він не повинен виказувати свої внутрішні помисли, бо, як відомо, приховування намірів - це велика річ.

Або, скажімо, навпаки, зобов’язаний він виявляти любов, яка є в його серці стосовно товаришів. З тих міркувань, що цим виявом він спричиняє пробудження серця свого товариша до друзів, щоб вони також відчули, що кожен з них займається справою товариської любові. І користь в цьому та, що через це він отримує силу ще міцнішу, діяти в товариській любові більш енергійно і сміливо, тому що сила любові кожного включена в його товариша.

Виходить згідно з цим, замість того, що є в нього лише одна сила діяти в любові до товаришів, то якщо громада складається з десяти товаришів, - в нього включені нині десять сил необхідності, які розуміють, що потрібно займатися товариською любов’ю. Але ж якщо не виявляє кожен товариству, що працює над любов’ю до товаришів, тоді бракує йому сили громади.

Адже дуже важко судити ближнього свого на його користь. І кожен думає про себе, що саме він праведник, що тільки він працює над любов’ю до товаришів. Виходить, що є в нього тільки маленька сила для того, щоб зміг працювати в любові до ближнього. Випливає з цього, що саме ця робота має бути явною, а не в приховуванні намірів.

Але маємо завжди нагадувати собі мету групи. Інакше, - звичай тіла затушовувати мету, тому що тіло турбується завжди про свою користь. Тож повинні пам’ятати, що вся громада заснувалася на основі: “прийти до любові до ближнього”. А з цього трамплін – до любові до Творця.

І це досягається саме тим, що людина стверджує, що вона має потребу в групі для того, щоб могти віддавати товаришеві без будь-якої оплати. Що означає: група не потрібна їй, щоб надавала вона людині допомогу й подарунки тощо, щоб через це келім отримання тіла були задоволені. Адже така спільнота побудована на підвалинах себелюбства, і надає така група людині тільки розвитку її келім отримання, бо бачить тепер, що є в неї перспектива, що набутки її зростуть через те, що ближній допомагає їй здобувати матеріальні надбання.

Але ж треба пам’ятати, що група заснувалась на підвалинах любові до ближнього. Тобто, щоб кожен отримав від групи любов до ближнього і ненависть до своєї сутності. І тим, що бачить, як товариш його дбає про анулювання своєї сутності і про любов до ближнього, це призводить до того, що кожен перейметься наміром свого товариша.

Виходить, як сказано вище, якщо громада,товариство, базується, наприклад, на десяти товаришах, тоді кожний складатиметься з десяти сил, які займаються анулюванням своєї природи, ненавистю до своєї сутності й любов’ю до ближнього.

Інакше, мало того, що залишається з однією лише силою любові до ближнього, тому що він не бачить, щоб товариші зайнялись би цим, оскільки товариші працюють в любові до ближнього в приховуванні намірів, - а навпаки, товариші тим спонукають його, щоб він втратив свою силу в його бажанні йти шляхом любові до ближнього. І він навчається тоді з їхніх вчинків, і тоді підпадає під владу себелюбства.

4. Чи повинен кожен знати, чого бракує його товаришеві, кожному з товаришів особисто, для того, щоб знати, чим він може їх наповнити. Чи може досить взагалі займатися справою товариської любові?