Бней Барух Академія кабали

В трактаті Псахим (116:2): «Починає з ганьби і закінчує хвалою. Що означає «з ганьби»? Рав сказав: «На початку ідоловірцями були праотці наші…» Так і ми говоримо в Пасхальній Аґаді: «На початку ідоловірцями були праотці наші, а зараз наблизив нас Творець до своєї роботи» і т.д.

Щоби зрозуміти тему, - чому саме навчає нас те, ким вони були перед цим, - треба пояснити це за методом кабали.

Отже, людина має знати, що коли вона займається темою виходу людини з єгипетського вигнання (адже ми бачимо, що всі заповіді залежать від цього, бо кожного разу ми говоримо: «Пам’ять про вихід з Єгипту», де мається на увазі, що неможливо виконувати заповіді досконало перш ніж людина вийде з єгипетського вигнання. Хоча загалом ми вже вийшли з Єгипту, але особисто кожна людина також мусить вийти з цього вигнання). Бо неможливо вийти з єгипетського вигнання перш ніж входимо у вигнання. Бо лише тоді можна сказати, що виходимо з нього.

І тому оповідає нам автор Аґади, що ми повинні знати, що на початку ідоловірцями були праотці наші, тобто що були у вигнанні під владою ідоловірців, - і лише тоді наблизив Творець наших праотців. Але ж якби не відчували б, що вони перебувають під владою ідоловірців, не можна було б сказати, що Творець наблизив їх. Адже лише коли людина віддалена від Творця, можна сказати, що Творець наближає її. Бо завжди має бути відсутність перед існуванням, де феномен відсутності – це клі, а існування – це світло, що заповнює відсутність та темряву.

І тому нам треба знати, що ми маємо підготувати себе численними підготовками, тобто щоб людина перевірила б себе багатьма дослідженнями та перевірками, аби бачити свій істинний стан, якою є її віра в Творця, чи є в неї повна віра. Тобто, чи воно в руслі істини, або це в неї просто так, тобто лише як «завчена заповідь людей», мається на увазі, що все це лише через звичку, а не набуте особисто.

А також, чи гаразд в людини з властивостями, іншими словами, чи в неї все за принципом «Всі дії твої хай будуть в ім’я небес», або, борони боже, навпаки, тобто те, що вона робить, – все лише з наміром задовольнити себе. І, як пояснювали кабалісти про вислів: «А милість народів – гріх: все добро, що роблять. – для себе це роблять». І нічого не здатні вони зробити заради Творця.

А якщо людина перебуває під тією ж владою, як і народи світу, виходить, що вона у вигнанні, і тоді вона зветься ідоловірцем, - отже, є місце для молитви, щоби Творець допоміг їй вийти з цього вигнання. А тоді вже можна сказати: «А зараз…», тобто після того, як вона в вигнанні, і є ідоловірцем, можна сказати: «А зараз наблизив нас Творець до Своєї роботи». Що означає виконувати роботу Творця і не працювати для влади ідоловірства.

І це зветься виходом з Єгипту, бо тоді всі діяння – для Творця. І тому відносять заповіді до «пам’яті про вихід з Єгипту», бо лише після того, як виходять з єгипетського вигнання, можна виконувати заповіді як накази Творця, а не з інших причин.

І це те, що сказав тана: «Починає з ганьби і закінчує хвалою», де мається на увазі, що в час, коли людина бажає почати роботу Творця, вона має починати «з ганьби», тобто, з того, що ми перебуваємо під владою ідоловірців, а потім можемо прийти до рівня «А зараз наблизив нас Творець до Своєї роботи», - і це й зветься «і закінчує хвалою».

А порядок роботи є двох видів, тобто, - у вірі в Творця, а також у властивостях, що означає, що всі діяння щоб були «ради небес».

І цим можна пояснити те, що сказали кабалісти: «Вчили наші вчителі, що коли схопили рабі Елазара бен Парту і рабі Ханіну бен Тардіона, сказав рабі Елазар бен Парта рабі Ханіні бен Тардіону: «Щасливий ти, що затримали тебе за одну річ, горе мені, що затримали мене за п’ять речей. Сказав йому рабі Ханіна: «Щасливий ти, що схопили тебе за п’ять речей, і ти врятований, горе мені, що затримали мене за одну річ, і я не врятований. Бо ти займався Торою і благодіянням… і т.д. І сказав рав Гуна: «Кожен, хто займається лише Торою, подібно це, неначе немає для нього Всесильного», як сказано: «І численні дні у Ісраеля без Всесильного істини… і т.д. Що означає «без Всесильного істини»? – те, що кожен, хто займається лише Торою, подібний тому, для кого не існує Всесильний».

І важко знайти відповідність до цього уривку. Тож треба пояснити як зазначено вище, - оскільки головне, що людина має робити в світі, - це те, щоб всі її дії були «заради небес». А оскільки людину створено з властивістю задовольняти лише себе, так, що неможливо їй зробити будь-що, коли не бачить, що вийде їй з цього благо, - якщо так, то як можна, щоб мала вона можливість зробити щось «ради небес»?

Проте, дав нам Творець заповіді між людиною і ближнім її, щоб ними людина привчила себе працювати на користь ближнього, і завдяки цьому піднялася б на вищий щабель. Тоді у неї з'явиться можливість працювати «заради небес». Інакше, навіть якщо людина займається Торою і заповідями, - не може працювати заради Творця. Виходить згідно з цим, що якщо вона займається тільки Торою, і не займається благодіянням, у неї немає можливості робити щось заради небес, оскільки бракує їй чудодійного засобу - любові до ближнього.

Виходить, що той, хто займається Торою і заповідями не ради небес, цим він схожий на того, для кого немає Всесильного. Адже якби у нього насправді було відчуття Творця, безсумнівно, працював би заради небес, - але якби займався благодіянням, то мав би чудодійний засіб - любов до ближнього, завдяки чому прийшов би до любові Творця, і тоді у нього були б сили виконувати Тору і заповіді заради небес.

Виходить, що людина повинна докласти зусиль і снаги й зміцнити свої властивості, обернути їх так, щоб були на благо ближнього. І цим заслужить потім працювати, користуючись цими властивостями, «заради небес».

Бо після того, як людина вже виправлена щодо своїх властивостей так, що вони можуть служити на благо ближнього, тоді вона може працювати в вірі у Творця. Адже тоді вона здатна заслужити категорію віри, бо є в неї тотожність з Творцем, що зветься «злийся з Його властивостями», в плані «Як Він милосердний, так і ти милосердний».

І Творець допоможе нам, щоб удостоїлися ми вийти з вигнання і заслужили б повного визволення, скоро, в наші дні, амен.

Хай буде Його бажання, щоб піднісся ти ступенями благословення і удачі, й щастя, і кошерного й веселого свята.

Від друга твого, який бажає тобі

і сім’ї твоїй всього доброго навік.

Барух Шалом Алеві Ашлаґ,

син вчителя й наставника мого, Бааль Сулама.