Бней Барух Академія кабали

1) Те, що ти пишеш: "Якби було дарування Тори в землі Ісраель, народи світу говорили б Ісраелеві – прийняли ви Тору з подяки до Творця, що Він дав вам землю, що тече молоком та медом, і тому були змушені прийняти її…"

І треба зрозуміти, що адже ми бачимо, що є в усіх народів великі та дорідні землі, але при цьому їм не треба бути зобов’язаними отримувати Тору, то чому саме лише народ Ісраеля, якщо [Творець] дав їм землю, змушені отримувати Тору.

2) Ти пишеш, що кожен народ утворює закон про свою землю, що зветься "батьківщиною". Також і це не зрозуміло мені, чи не відомо, що будь-яка спільнота, якщо вони десь в одному місці, де б то не було, то щоб суспільству було існування, воно утворює закони, інакше їхнє існування неможливе. І як ми бачимо, що є великі групи, що приходять ззовні в якусь землю, то й вони, коли живуть лише якийсь місяць разом, вже є в них судді й охоронці порядку, і особливі закони. А тим більше народ Ісраель, який був у пустелі сорок років, і такий великий загал, то чому б їм не потребувати законів.

3) Ще треба зрозуміти, який зв’язок є між законами, котрі мешканці країни вигадали за своїм бажанням на добро народові, де ті закони лише на благо матеріального, і немає в них нічого спільного з духовним, - до Тори, що з небес, в котрій головне, що мається на увазі – це духовний зміст.

4) Те, як ти тлумачиш те складне місце, що "В час, коли сказав Творець: "Я, Творець Всесильний твій", сказали народи світу, - пошани Він вимагає, а коли сказав: "Шануй батька свого…" – тоді згодилися і з першими заповідями", - сенс в тому, що побачили, як зменшив Свою славу тим, що сказав "Шануй батька свого…" Пояснення це недостатнє. Адже ми бачимо, що в кожного царя ведеться так: існує наказ, щоб кожен вояк повинен вшанувати свого командира, коли побачить його, а якщо ні, - то дістане вояк покарання за те, що не шанує своїх командирів.

І більш за це, ми бачимо, що є іноді, коли вояки не слухаються своїх командирів, покаранням є ув’язнення, і навіть до покарання смертю може командир приректи вояка, якщо той не слухає його командирів, - адже він применшує честь царя. То чому сказано, що коли Творець дав заповідь шанувати батька й матір, це зменшує честь Творця, і тому, скажімо, згодилися народи світу з першими заповідями?

І ще треба зрозуміти: якщо вони згодилися з першими заповідями, чому вони залишилися ідоловірцями, і не прийняли на себе Тору та заповіді?

5) Те, що ти пишеш: "Народи світу думали, що весь час, поки діти живуть у своїх батьків і харчуються в них, вони повинні поважати їх, а в пустелі були діти, що харчувалися Творцем, який давав їм повне забезпечення, відразу зрозуміли, що повинні шанувати лише Творця, а не батьків. Але коли побачили, що Творець сказав: "Шануй батька свого і матір свою", що навіть тут вони повинні шанувати батька й матір, побачили в цьому виняток, і згодилися з першими заповідями".

Це також потребує з’ясування, бо чи в пустелі не опікувались батьки дітьми своїми, - як написано: "Кожний, скільки з’їсть, омер (певна міра) на голову за числом ваших душ", і пояснив Раші: "Згідно з кількістю душ, які є в чоловіка в наметі його, візьміть омер для кожного". Так само ман, хліб з небес, також потребував ним займатися, як написано: "Те, що спечете, печіть, і те що зварите, варіть, а весь залишок залиште собі під сторожею до ранку".

Коли так, то й тоді діти харчувалися в свого батька, і різниця лише в тому, що батькам не було треба клопотатись, купляти харчі для дітей, як нині мають трудитися навіть щоб добути потрібні продукти. Якщо так, то що вони побачили в тому, що Творець у пустелі заповідав шанувати батьків.

І можна сказати просту причину, чому була дана Тора в пустелі, - через те, що відразу, як виходять з-під влади єгиптян, відразу ж змушені отримати Тору, і заборонено навіть одну мить іти без Тори. Тому відразу, коли вийшли з Єгипту, вже почалася підготовка до отримання Тори. І ще в Єгипті пообіцяв їм Творець, що дасть Тору, як написано: "Коли виведеш народ із Єгипту, [приведи] їх служити Всесильному на цій горі". Бо вихід з Єгипту без Тори не є досконалістю, бо головне – це Тора. Тому дана Тора в пустелі.

Бо в час, коли тіло уярмлене кліпою Єгипту, тоді немає йому жодної ради, але відразу, коли виходить на волю, негайно покладено на нього: "І говоритимеш про них, - а не про беззмістовні речі". Бо тоді належить сказати про нього, що це гріх скасування Тори, як написано: "Коли сидітимеш в домі своєму і коли йтимеш дорогою…"

А щодо того, що народи світу згодилися з першими заповідями, треба пояснити натяком: адже поняття "батько й мати" називаються в Зоарі хохмою та біною. Адже шляхи Тори з’ясовуються трьома категоріями, званими ХАБАД (хохма, біна, даат). Де хохма, - за принципом: "Хто є мудрим? – той, хто бачить те, що народжується", і "Матір’ю біну назвеш", бо Тора з’ясовується хохмою та біною. І є категорія даат, яка поєднує, - бо даат (знання) зветься категорією злиття та єднання, за принципом: "І Адам пізнав Хаву, дружину свою".

Бо маємо знати, що основа духовної роботи – це віра, котра є феноменом "вище розуму", коли людина вірить в Творця без жодного розуміння та мудрувань. І є це лише прийняття серцем, як "І знатимеш сьогодні, і поселиш в серці своєму, що Творець є Всесильним…"

А після того, як удостоюємося категорії віри, званої даат, і зветься це словами мудреців, що людина вчиться лішма, тоді: "Заслуговує багатьох речей, і розкривають йому таємниці Тори, і робиться як джерело, що посилюється", тобто після того, як людина заслуговує властивість віри, після цього удостоюється категорії Тори, званої хохма та біна.

А потім, тобто після того, як заслужив Тору, тоді треба ще раз приєднати феномен віри. Тому що оскільки людина має служити Творцеві не для отримання оплати, а після того, як заслужила Тору, або вже може сказати, що тепер вона бачить, що варто бути працівником Творця, тому що є в неї вже Тора, а це є поняттям "Накази Творця прямі й радують серце ", виходить, що вона шкодить справі віри, котра є вище розуму, адже там людина не бачить собі ніякого існування, а робота її в царині віри – лише щоб анулювати своє існування, а це є поняттям "всім серцем своїм і всією душею своєю і всією сутністю своєю", коли не бажає собі анічогісінько, і все прагнення її – лише цілком анулювати своє існування.

Тому мусить людина після того, як заслужила категорії "Тора", іти й знову поновлювати віру, що зветься категорією знання і станом злиття вище розуму, і тоді має вже ХАБАД.

Виходить, відповідно, що є в неї тепер два періоди віри: перший період, - це коли спочатку віра, а потім Тора, і тоді порядок такий: даат вгорі, а хохма та біна внизу, що зветься мовою Зоар "сеґолта де-таамім" (сеґоль – один з видів оголосу). Бо існує два види "сеґоль":

1) Сеґоль де-таамім, форма котрого така: лінія, що вирішує – вгорі, і тоді зветься ця лінія вгорі іменем кетер, а дві лінії, права та ліва на ім’я хохма та біна, - адже Тора включає в себе хохму та біну. Бо хохма називається таємницями Тори, котру отримує людина, а біна зветься те, що людина осягла в хохмі, тобто після того, як вона вивчала хохму, що отримала і розуміється на ній в тій мірі, в якій є в неї розуміння, і це зветься біною (розумінням).

2) І ще є категорія сеґоль де-некудот, і вона такої форми, що лінія, що вирішує, вона внизу. Тобто, після того, як осягла людина Тору, вона повинна ще раз поновити феномен віри, і це зветься даат що з’єднує дві категорії, хохму та біну. Бо якщо не намагається людина ще раз шукати віру вище розуму, відходить від неї Тора, котру осягла раніше. Через те, що вона падає в стан, про який говорила, що є в мене тепер на що спертися в своїй роботі, бо, говорить, варто бути робітником Творця, адже має зараз основу, до якої належить її робота. І вже не треба людині бути робітником Творця вище розуму, і виходить, що тепер вона працює на Творця ради отримання винагороди.

Тому категорія віри, що перед осягненням Тори зветься кетером, котрий вирішує між хохмою та біною, і категорія віри, що з’являється після осягнення Тори, що зветься даат. І це називається даат святості, бо лише тоді людина може втримати Тору, щоб не пішла від неї.

І цим можемо пояснити сказане мудрецями: "Коли сказав "Я…" сказали ідоловірці – пошани до Себе Він потребує". Бо "Я… і хай не буде в тебе…" називається категорією віри вище розуму, що є скасуванням окремішності людини, і називається тотожністю властивостей за принципом "Як Він милосердний, так і ти милосердний", бо людина не бажає ніякого існування для себе, а лише анулюватися щодо Творця, бо вона не отримує ніякої оплати за свою роботу.

"Коли сказав: "Шануй батька свого і матір свою", згодилися з першими заповідями". Тобто, побачили, що Творець заповідав шанувати категорії хохму та біну, що звуться Аба (батько) та Іма (мати), котрі є Торою і осягненням таємниць Тори, - тоді побачили, що Творець дає їм добру винагороду, і зрозуміли, що віра це лише засіб, щоб змогли осягти речі високі й піднесені, що є солодкістю світла Тори.

Виходить, що не пошани до Себе Він вимагає, що зветься анулюванням дійсності, а щоб цим змогли б прийти до стану величі, і тоді це є станом існування дійсності, а тоді навпаки, в мірі, в котрій людина осягає велич та солодкість Тори, в цій мірі вона може славити та хвалити Царя, бо бачить і осягає велич Царя. І зі світлом Тори згодились, що варто служити Творцеві.

Але разом з цим вони залишилися ідоловірцями і не зробили ґіюр (не стали працівниками Творця), а сенс, що категорії даат святості вони не захотіли отримувати. Тобто, як сказано вище, що після того, що удостоїлися розкриття світла Тори, що зветься хохмою та біною, треба ще раз поновити віру, для того, щоб не сказати, що віра, котра була в них до того, як осягли Тору, - була лише засобом, а головне для них це хохма та біна, що є існуванням дійсності та отриманням насолоди.

А тим, що притягують ще раз віру, тоді показує всім народ Ісраеля, що намір їхній не до хохми та біни, тобто оплати, а весь їхній намір лише заради небес. І що головне в них це віра вище розуму, а це зветься даат, котра з’єднує людину з Творцем, і стан злиття. І цим людина вирішує [суперечність] двох ліній, правої та лівої, і це робиться тоді єднанням людини з Творцем та Торою, що зветься ХАБАД, а мовою Зоар: "Тора і Ісраель, і Творець є одне". І для цієї даат вони не бажають отримувати, бо зветься це даат святості.

Тому, при тому що згодились, що бажанням Творця є не Його шанолюбство, - і це не для отримання винагороди, бо побачили: тим, що сказав "Шануй батька свого і матір свою", що є категорією Тори та винагороди, - це лише з боку Творця, але людина має виконувати роботу категорії даат і говорити ще раз, що для неї головне - це її робота не для отримання винагороди, - а з цим ідоловірці не зможуть згодитися, і залишаються в своєму стані.

Хай Творець освітить очі наші Торою Своєю і удостоїмося даат святості.

Барух Шалом Алеві Ашлаґ,

син пана мого, батька й учителя Бааль Сулама