<- Кабалістична бібліотека
Продовжити читання ->
Кабалістична бібліотека

Моше

Рашбі

Рамхаль

Аґра

Тіло і душа

(переклад з івриту)

Перш ніж я поясню це піднесене поняття, важливо мені відзначити, що хоч і здається кожному читачеві, що неможливо пояснити і наблизити таку річ до людського розуму інакше, як за допомогою обґрунтувань і розглядань філософських суджень, як це звичайно в поясненнях такого роду, - однак, з того дня, як знайшов я сенс в науці кабала, і віддався їй, віддалився я від абстрактної філософії і всіх її засобів, «як схід від заходу», і все, що написано тут, усе викладено в плані чисто науковому, надзвичайно точному, на основі простого усвідомлення, висловами практичними й уживаними.

І хоча впродовж своєї статті й згадуватиму їхні слова, то лише для того, аби показати відмінність між тим, що може спасти на думку теоретичному людському розуму і тим, що можна збагнути розумом Тори і пророцтва, що базується на практичних основах.

І цим я бажаю докладно пояснити поняття «тіло та душа», згідно з тим, які вони насправді, - бо правда і здоровий глузд є одне. Оскільки правда уготована кожній людині, а саме, лише відповідно до духу кабали, і видалити всі пошкоджені поняття, що вже вкорінилися в народному загалі, взяті головним чином з абстрактних методик, від яких дух кабали далекий абсолютно.

Три підходи в поняттях тіла та душі

Ось, знайшли ми, що вся кількість методів розгляду поняття “тіло і душа”, які є в усьому світі, об’єднуються в три підходи, і ось вони:

1. Підхід віри

Підхід віри полягає в тому, що не існує нічого, крім душі, або ж духу. І за їхньою думкою існують якісно відокремлені одна від одної духовні сутності, звані душами людей, і їхня дійсність існує сама по собі, до того, як приходить і облачається в тіло людини. І також потім, коли тіло помирає, феномен смерті не стосується душі зовсім, тому що духовне є простою сутністю. А поняття смерті на їхню думку, є не більше ніж роз’єднання основ, з яких утворено сутність. І це може статися з матеріальним тілом, в якому присутнє сполучення декількох основ, які смерть знову роз’єднує.

У той час як духовна душа, яка є повністю простою сутністю, де не існує множини, і тому не може бути, щоб стався в ній, хай який малий, розпад, так, щоб цей розпад анулював би її будову, - і тому душа, вона вічна, усталена й існує повік.

А тіло, за їхнім розумінням, як якийсь одяг для цього духовного об’єкта, в яке духовна душа облачається, і розкриває за його допомогою всі свої сили, якими є: гарні якості та різноманітні інтелектуальні осягнення. А також, вона дає життя та рух тілу і оберігає його від уражень, так, що тіло, коли воно саме, не має ні життя, ні руху, нічого, - тільки мертва матерія, якою ми бачимо її після відокремлення душі від нього, - в час смерті. І всі ознаки життя, які ми бачимо в тілі людини, все це є виключно проявами сил душі.

2. Підхід тих, хто вірить у дуалізм

Підхід тих, хто вірить в дуалізм. На їхню думку тіло є довершеним створінням, існує, живе та живиться, зберігає своє існування в усьому, що потрібно, і не потребує зовсім допомоги будь-якої духовної сутності.

Однак це тіло не вважається зовсім сутністю людини, а головне в суті людини – це розумна душа, яка є духовною сутністю, як вважають і ті, хто належить до першого підходу.

Відмінність між двома цими підходами стосується лише поняття тіла. А після того, як дістали серйозного розвитку в світі наука про тіло і наука про душу, розкрили й побачили, що вище управління підготувало в машині тіла все необхідне для життя, і тому залишилося, на їхню думку, для функціонування душі в тілі лише інтелектуальні навички та людські гідності. Таким чином, вони вірять у дуалізм, тобто в два підходи разом, просто говорять, що душа є причиною тіла, інакше кажучи, тіло є породженням, яке походить від душі.

3. Підхід тих, хто заперечує

Підхід тих, хто заперечує існування духовного, а визнають лише матеріальне. Ті, хто дотримується цього підходу зовсім відмовляють в існуванні якійсь духовній абстрактній сутності в будові тіла, і довели фактично, що й розум людини є ніщо інше як породженням тіла. І представили тіло в образі досконалої електричної машини, з дротами, що тягнуться з тіла до мозку, і вони приходить в дію завдяки контакту з тим, що зовні від тіла, і посилають в мозок свої відчуття, біль або насолоду, а мозок указує органу, що робити. І все керується дротами та жилами, які для цього дані тілу, і вони віддаляють орган від того, що завдає йому болю, і наближають орган до того, що приносить йому насолоду, і в такий спосіб вони ведуть з’ясування та отримання висновків людиною в життєвих ситуаціях.

А те, що ми відчуваємо досягнення розуму і путі логіки в нашому мозку, є лише знімком з того, що робиться в тілі в матеріальному плані. А перевага людини над всіма тваринами в тому, що мозок її розвинутий в такій мірі, що всі події, що в тілі, відбиваються в її мозку, як копія, котру людина відчуває як розум і логіку. Так, що весь розум і його висновки є нічим іншим, як породженням, що походить від того, що відбувається в тілі і розкривається внаслідок цього.

І є також серед послідовників другого підходу такі, що згодні повністю з цим підходом. Однак, додають до нього духовну вічну сутність, що зветься душа, яка облачається в машину тіла. При цьому ця душа є суттю людини, а механізм тіла – лише одяг для неї.

Отже, я опорядив тут, в загальному вигляді, все, що представила людська наука щодо понять «тіло та душа» до нашого часу.

Тіло та душа в науковому розумінні згідно з наукою кабала

Тепер поясню цю піднесену тему відповідно до науки кабала, як пояснили нам мудреці. Вже писав я в кількох статтях, що немає жодного слова в устах мудреців, і навіть в кабалі пророків, яке базувалося б на теоретичній основі.

Бо є фактом, і відкрито всім, що людина за своєю природою завжди має сумніви. І кожен висновок, яку людський розум визначає як безсумнівний, - за якийсь час піддається сумніву! А оскільки це так, людина посилює теоретичний розгляд цього, і винаходить собі інший висновок, і знову об’являє його безсумнівним.

І якщо людина є істинним теоретиком, вона постійно ходить по цьому колу всі дні свого життя. Адже очевидність вчорашня робиться їй сумнівами сьогодні. А безсумнівність сьогоднішня робиться для неї сумнівами на завтра. Так, що неможливо встановити більше ніж на один день висновок в рамках повної очевидності.

Відкрите й приховане

Сучасна наука вже дійшла до рівня розвитку, який дає зрозуміти це в істинній мірі, і вирішили, що немає в дійсності нічого абсолютно очевидного.

Проте, мудреці зрозуміли це та прийшли до усвідомлення цього ще кілька тисяч років до них. Тому, щодо понять духовних, дали нам настанови і заборонили нам не тільки робити будь-які висновки на теоретичній основі, а ще й вдаватися до підтримки з боку подібних теоретизувань, навіть коли це тільки для обговорення тем.

Мудреці поділили нам науку на дві частини: відкриту та приховану. Відкрита частина включає все, що ми розуміємо, виходячи з простого усвідомлення, а також вивчення, що будується на практичній основі, без жодної допомоги та підтримки з боку теоретизування, таким чином, як сказано мудрецями: «Немає в судді більшого, ніж бачать його очі».

А прихована частина включає всі ті знання, які ми чули від людей, гідних віри, або ті, щодо яких маємо ми усвідомлення і загальну концепцію. Однак, не можна нам наближатися до неї в мірі, достатній для критики з боку здорового глузду в плані простого усвідомлення. І це те, що має назву приховане, щодо чого порадили нам сприймати ці речі в формі «простої віри». І заборонили нам в усьому, що належить до духовного, суворою забороною, навіть дивитися на те, що призводить до збудження теми і дослідження її.

Проте, ці назви: відкрите, приховане, - не є постійними, що вказують на певні види знань, як про це думають маси, а вони стосуються лише свідомості людини. Тобто, всі знання, які вже була в змозі розкрити та дослідити, виходячи з реальної досвідченості, називаються для людини «відкритим». А всі знання, стосовно яких ще не прийшла до такого усвідомлення, називаються для людини «прихованим».

Так, що не існує людини в усіх поколіннях та віках, для якої не існувало б цих двох частин, коли відкриту для неї частину дозволено їй вивчати і досліджувати, виходячи з того, що є в неї реальна основа. А щодо частини, прихованої для людини, заборонена їй навіть будь-яка дещиця дослідження, через те, що не має вона там реальної основи.

Дозвіл та заборона в користуванні звичайною наукою

Тому ми, ті, хто йде шляхами мудреців, не маємо дозволу користуватися звичайною наукою, окрім тих знань, що доведені в об’єктивних експериментах, і немає нам і тіні сумніву в їхній реальності. А тому не зможемо добути з усіх трьох методів, зазначених вище, ніякого духовного принципу. А тим більше щодо понять «тіло й душа», які є «принципами всеосяжними і темами загальної суті духовного». І лише від знань науки життя, кабали, взятих із досвіду, в правдивості яких жодна людина не може сумніватися, - з них можна брати.

І зрозуміло, що такі докази неможливо знайти в жодному духовному явищі, а лише в явищах в тілі, налаштованих на чуттєве сприйняття. Тому маємо ми дозвіл користуватися, певною мірою, лише третім підходом, що займається тільки питаннями тіла, і всіма тими висновками, що доведені експериментально і щодо яких не можна уявити щоб хтось їх заперечував.

А інші погляди, що включають логіку, як в цих теоріях, так і в інших, негідні для нас і заборонені нам, і кожен, хто користується ними, порушує заборону: «не звертайтесь до божків», як це вже пояснено.

Проте, цей третій підхід, є чужим і дуже огидним духу людському. І майже не знайти жодну істинно освічену людину, яка могла б його прийняти. Бо, згідно з їхніми словами, стерта і зникла повністю людська подоба, адже зробили вони людину якоюсь машиною, що діє та пересувається завдяки чужим силам. І на їхню думку не має людина ніякого свобідного, за своїм бажанням, вибору, а підштовхується та рухається завдяки силам природи, і всі її діяння є вимушеними. А якщо так, то немає людині ніяких «винагороди та покарання», бо не поширюється дія закону на того, хто не має вільного волевиявлення.

І це є вкрай далеким від поглядів не тільки релігійних, тих, хто вірить у винагороду та покарання, що витікає з віри в управління Творця і що всі сили природи управляються Творцем. І впевнені, що в усьому цьому присутня добра та бажана мета.

Але ще більш дивний цей підхід для людей не релігійних, згідно з думкою яких кожен відданий в руки сліпої природи, позбавленої знання та цілі. І вони, хто має свідомість та розум, є іграшкою в її руках, і вона веде їх обманом, і хто знає куди? Тому огидний цей підхід і зовсім не прийнятний у світі.

І знай, що весь підхід тих, хто тримається за дуалізм, з’явився тільки аби виправити згадане спотворення. Тому й вирішили, що це тіло, яке є звичайним механізмом згідно з третім підходом, зовсім не є справжньою людиною. А головне в людині, це річ абсолютно інша, невидима, і яка не сприймається відчуттями. Адже це – духовна сутність, одягнута й захована всередині тіла. І вона є «індивідуальністю» людини, яка має «Я». Тоді як тіло та його наповнення вважається власністю цього Я, духовного та вічного, як докладно про це розповідається ними.

Однак, проблема не тільки в тому, що теорія ця кульгає, як вони визнають самі, коли не вміють пояснити, як духовна сутність, яка є «душею», або «Я», зможе рухати тіло, або примусити його хоч до чогось. Адже, як підкреслює сама філософія, духовне не має ніякого контакту з матеріальним, і не діє на нього ніяк, як самі вони писали про це.

Звинувачення Рамбама

Проте навіть і без цієї проблеми, була б їхня теорія «заборонена до входу в загал Ісраеля», як ми пояснили вище. І важливо, щоб ти знав, що все те серйозне звинувачення, що висунули проти Рамбама мудреці Ісраеля, і суворий присуд спалити його книги, як відомо, - було це не тому, що хоч трохи сумнівалися в праведності та благочесті самого Рамбама. А лише тому, що послуговувався в своїх книгах філософією та метафізикою, яка була в той час на вершині свого піднесення. А Рамбам бажав врятувати людей від цього. І разом з цим мудреці були цим незадоволені.

І годі й говорити про наш час, коли вже дійшло покоління до розвитку та усвідомлення, що немає в метафізичній філософії ніякого внутрішнього змісту, щоби було варто витрачати час на неї. Якщо так, то певно, що не можна будь-кому отримувати якусь «приправу» з їхніх слів.