Бней Барух Академія кабали

Написано: «І будеш тільки радим». Якщо уточнити, то відчувається, що треба сказати: «І будеш радим». Але це те, що тлумачив я кілька разів, що вся важкість в роботі Творця це те, що вона для робітника завжди як «дві протилежності в одному носієві». Адже єдиність Творця є простою, і повинна облачитися в тіло людини, що складається з тіла та душі, які є двома протилежностями.

Тому, в кожному духовному предметі, який осягає людина, відразу утворюються дві протилежні форми: одна форма з боку тіла, і одна форма з боку душі. І людина не здатна, через ту природу, з якою створена, вирізнити тіло та душу, як два феномени, адже вона складена в єдине ціле силою Творця. Тобто, в єдиний предмет, і тому важко їй осягнути духовне, як, буквально, дві протилежності, яким неможливо облачитися в одного носія. І це як жертвопринесення Іцхака, коли Творець сказав Аврааму: «Бо в Іцхаку наречеться тобі потомство», і Творець сказав йому: «І принеси його там в жертву всеспалення». То зрозуміло, що стосовно Творця це, як написано: «Я АВАЯ (Творець), не змінювався», а в осягненні одержувача утворилися протилежності. І тому написано: «І будеш тільки радим», бо «тільки» та «лише» - це обмеження», а радість свята, певно, потребує довершеності. Однак, обидва вони, як є, буквально, повинні прийти в осягненні одержувача для радості свята.

І так написано: «Хто сліпий, як не раб Мій і глухий, як посланець мій, якого Я пошлю», і так написано: «Глухі, слухайте і сліпі дивіться, щоби бачити», і подібного є багато. І от що сказали мудреці: «І ти також зроби вуха свої як слухову трубку». Тобто так, наче не було зовсім в суді слухання судового рішення, що з’ясовує, хто винуватий і хто виправданий і тому подібне, - бо і те, і інше – слова Всесильного живого. Тобто, за суттю сказаного: «Я АВАЯ (Творець), не змінювався», адже з Його боку є тут лиш тільки одна форма.

І це сенс заповіді «сидіть [в суці]», - як «мешкайте», означає це, як цар Давид просив «Сидіти мені в домі Творця всі дні життя мого, споглядати приємність Творця». Бо «дім Творця» це свята Шхіна, як відомо. Як сказано: «Праведники сидять і вінці їхні на головах їхніх». А коли удостоюються більшого, тоді стає для людини як дім, постійно й навічно.

І було бажанням Творця сказати Своїм служителям: «Вийди з постійного житла й оселися в житлі тимчасовому». Тобто тільки в Його тіні, виключно, що є сенсом «легка заповідь», заповідь сукки, коли людина сидить в тіні відходів току й виноробні, що є буквально тінню Творця. І попри те, що це дві протилежності, що суперечать одна одній, адже матеріальними очима і матеріальними руками ми бачимо й намацуємо, що тінь утворюється через відходи, - а насправді це Творець, власною персоною. Однак з боку одержувача – він неодмінно матиме враження від двох протилежних форм, як зазначено вище.

А справа в тому, що до створення складеної людини, немає тут ніяких відходів, а коли було створено людину, і далися взнаки відходи і суди, обмеження, сталася в її органах чвара. Так, як сказали мудреці: «Січка, солома і полова позиваються одна з одною, одна говорить – ради мене засіяно поле, і ця говорить – ради мене засіяно поле... Коли прийшов час молотьби, тоді всі знають, ради кого було засіяне поле». І всі ці чвари та суди продовжуються в «грізні дні» (між Рош а-Шана та Йом Кипуром), бо три книги розгорнуті через це: праведників, грішників, середніх.

І ось, після того, як з’ясувалися і обілилися виправдані в суді, як та пшениця, завдяки Йом Кипуру, а грішники - негайно на смерть, «як полова яку ганяє вітер», адже всі знають для кого засіяне поле, - тоді приходить до нас заповідь «Вийди з постійного житла й оселися в житлі тимчасовому». Тобто, знатимеш, що це житло лише тимчасове, і, боронь Боже, «не буде відштовхнутим від Нього віддалений». Так, як сказали мудреці: «Навіть увесь цілий світ говорить тобі – праведник ти, - будь своїх очах як грішник», і це сенс слів «І будеш тільки радим».

І тому називається свято врожаю часом радості нашої, навчити тебе, що людина має сидіти в тіні сукки у великій радості, буквально так, як в царському домі, «і сидять першими в царстві». «Сидіть», як «мешкайте», без жодної відмінності, повністю й абсолютно.

І разом з усім цим знатиме, що сидить в тіні сукки, тобто, відходів току й виноробні, однак, «В тіні Його сиділа я й насолоджувалася», - оскільки людина чує слова Його: «Вийди з постійного житла й оселися в житлі тимчасовому». І це й це слова Всесильного живого. І тоді її вихід є втіхою для неї як і вхід, що є точно тим, що згадано вище: «Глухі, слухайте і сліпі дивіться, щоби бачити»», бо якщо не так, не було б навіть тіні сукки, і це – просто. Бо не нам ті, хто обмацують, як сліпі, стіну, сидять в тіні від тіні, тобто в подвійній тіні (івр. «цель»). І це про них, боронь Боже, сказано: «йєраш цлацаль» (розорить сарана, «цлацаль» = «тінь тіні»). Оскільки схах їхній ще може прийняти нечистоту, як той, хто покриває сукку кілками, що означає «позбавлені голови», або уламками посуду, в яких ще є домішки, бо ще перебувають в стані «тогу» і розбиття келім.

І з цього зрозумійте, що людина не може виконати заповідь сукки, поки не заслужила ще рівня єдності, «АВАЯ-Адні», що є таємницею «сонце в своєму футлярі», як відомо. І так, ясно, сказали мудреці про народи світу: в майбутньому вийме Творець сонце з його футляру, і кожен штовхає свою сукку і йде собі, і питає: «Ісраель також?» І пояснили: «Вони не відштовхують», - і продивись там уважно. Отже, пояснено, що якщо людина, боронь Боже, не удостоїлася стану «сонце з його футляра», не має вона ніякої можливості виконати заповідь сукки. І це таємниця того, що «АВАЯ-Адні» за ґематрією дорівнює «цаді-алеф» - «це» (вийди), аби вказати на «це мі дірат кева» (вийди з постійного житла).

І це сенс: «Затримайтеся зі Мною ще на один день». Це як невелика трапеза на завершення, тобто завдяки досконалій радості свята, як написано тільки радим, щоб прийняв дві протилежності в одному носієві, і не анулював би одну щодо другої, удостоюється стану «восьмий день», що є сенсом «затримайтеся зі Мною ще один день», на той день, про який написано: «День, відомий Творцю, не день і не ніч, і буде, - у час вечора буде світло...» Означає це, що день, за суттю, це діяння праведників, а ніч – це діяння грішників, як написано в Мідраш Раба Берешит щодо написаного: «І сказав Всесильний – хай буде світло» і т.д., і досі не знаю, що обрав Творець, чи діяння праведників, чи діяння грішників, коли Він говорить: «І назвав Всесильний світло днем» і т.д. Навчити тебе, що обрав діяння праведників». Вивчи там добре.

І тому в кінці виправлення, за суттю «не буде відштовхнутий від Нього віддалений», написано: «День, відомий Творцю, не день і не ніч...» тобто вищезгаданий вибір лише під вечір, що є сенсом «відходів току й виноробні», «буде світло», і все це в заслугу за затримку восьмого дня. І тямущому достатньо.

І тому називається свято «Ацерет», тобто, як «оцрім» (вижимають) олію з маслин, тобто «ойсквешінґ» на ідиш, що саме він є основним ... з усього служіння «що тільки» день. І потовчений в ступі заради слави імені Творця, і «правда з землі проросте», «і буде Творець царем над усією землею» і т.п. Бо буде весь для Творця, адже «тільки» поділено, половина дозволена і половина заборонена, «половина його вам, половина його – Творцю». Однак, за суттю восьмого дня і «ацерет», завершення, стало все для Творця.

Єгуда Лейб