Бней Барух Академія кабали

І для того, щоб врятуватися від двох тіл, і щоб була можливість користуватися лише внутрішнім тілом, є "сґула" (чудодійний засіб), думати про те, що стосується лише до внутрішнього тіла. Тобто, щоб думка людини була завжди у володінні Єдиного, про якого написано: "Немає нікого, крім Нього", а Сам Він чинить і чинитиме все, що відбувається, і немає жодного створіння в світі, яке змогло б відокремити Його від святості. І оскільки людина не думає про два тіла, то вони помруть, тому що немає їм поживи, і немає їм з чого існувати. І це те, що після гріха Древа пізнання сказав Адаму Творець: "В поті лиця свого їстимеш хліб".

Бо до гріха не була життєва сила залежною від хліба. А от потім, після гріха, коли приєднався до тіла "мішха де-хівья", - тоді зв’язане стало життя з хлібом, тобто, з харчуванням. Бо коли не дають людині живлення, вона вмирає. І це стало великим виправленням, щоби врятуватися від вищезгаданих тіл. Тому треба намагатися й докладати зусиль, щоби не думати про них. Бо саме думки є їхньою поживою. Тому хай думає людина лише про внутрішнє тіло, що є облаченням для душі святості. Тобто, щоби мислила думками, що за межами її шкіри. Тобто, задля користі тих, хто поза її шкірою, за межами бажання отримувати. А поза її шкірою, кліпот немає за що триматися.

Адже кліпот тримаються за те, що всередині, під шкірою, а не зовні від шкіри. Інакше кажучи, за все, що облачається, вони можуть учепитись. А за все, що не облачається, вони не можуть триматися.

А коли постійно будуть в людини думки, які за її шкірою, тоді вона заслуговує сказаного: "І поза моєю шкірою вибито це (івр. "зот", жін.р.)"

"Зот" – це категорія святої Шхіни. І вона стоїть за шкірою людини. "Вибито" – тобто встановлена лише за межами шкіри. І тоді заслуговує феномену "І з плоті своєї бачитиму Всесильного мого". Бо тоді людина бачить, і саме з цієї "плоті", свого Всесильного. Тобто, коли святість облачилася у внутрішнє тіло. І це саме тоді, коли людина згодна працювати поза своєю шкірою, тобто без всяких облачень, - саме тоді заслуговує облачення. Але ж грішники, які бажають працювати саме в облаченні, тобто всередині, в шкірі, - і тоді "й помруть, і не в мудрості". Тоді немає їм жодного облачення, і нічого не заслуговують.