240. Бажай, прошу, тих, хто домагається Тебе, коли шукають вони обличчя Твого
Перший день Сліхот (зі спогадів про мого батька і вчителя)
(переклад з івриту)
«Бажай, прошу, тих, хто домагається Тебе, коли шукають вони обличчя Твого, хай будуть бажані Тобі з небес помешкання Твого, і від лементу благань їхніх не відвертай слуху Свого». Ось... кінцевою ціллю створення світу було дати благо створінням. Але щоби виправлення було в усій його довершеності, потрібно щоб було підсолодження властивості суду милосердям. А поняття суду є категорією ґадлуту, (великого стану), тож аби не прийти через це до розбіжності властивостей, необхідно щоби був певний компроміс: згідно з судом людина отримувала б більше, але тим часом була б на шляху до небезпеки, - щоб не прийти їй до розбіжності властивостей. Але коли це змішано з властивістю милосердя, тоді не приймає великої міри світла, і тоді може досягти тотожності властивостей. І виправлення, воно завдяки тому, що з клі отримання утворюється стан «отримання заради віддачі».
Тому, коли людина починає домагатися Творця, то вона поки що приліплена до отримання, а той, в кого є ця властивість отримання, називається «завжди в нестачі», і називається проклятим, а проклятий не приліпляється до Благословенного. Але той, хто отримує заради віддачі, - називається благословенним, адже він не має нестачі ні в чому, щоб знадобилося йому отримувати для себе. Виходить, що всі труднощі лише для того, щоб людина стала благословенною, що лише чудодійним засобом Тори та заповідей можна перетворити клі отримання на клі віддачі. І це те, що ми молимося: «Бажай, прошу, тих, хто домагається Тебе».
Бо існують два види тих, хто домагається: є такі, що домагаються лише ради «обличчя Твого», і те, чого вони вимагають – лиш тільки віддавати, тому, якщо й вимагають щоб отримати якусь допомогу – це лише ради «обличчя Твого». І про це сказав: «коли шукають вони обличчя Твого» - ті, хто потребують ради обличчя Твого, - «хай будуть бажані Тобі з небес помешкання Твого». Тобто хай розкриються «небеса помешкання Твого», оскільки вони вже не завдадуть шкоди вгорі, тому що вони чисті від властивості отримання. «І від лементу благань їхніх...», бо всі молитви та прохання їхні поки що для власних потреб, адже вони бажають бути наближеними до Творця, тобто вони поки що не очищені від властивості отримання.
І тому є два види служіння Творцю: є ті, хто бажають, щоб було розкриття всесильності Творця в світі. Щоб усі знали, що існує вона у світі. І тоді людина не стає посередині (між Творцем і світом), а просто бажає. І тоді не можна сказати, що є в неї властивість отримання, адже вона не молиться, щоб наблизитися до Творця, а лише щоб розкрилася Його слава в світі. А є такий, хто молиться, щоби наблизитися йому до Творця, і тоді вже він посередині, і тоді можна говорити про властивість отримання для себе, тому що він бажає отримати світло ради того, щоб наблизитися йому до Творця. І це називається «благанням» і також називається «лементом». А ті, хто поки що в стані «благання», тобто щоб їм наблизитися, - вони можуть вдатися до «лементу», і щодо них сказано – «не відвертай слуху Свого».
Адже лише той, хто відчуває нестачу, кричить. Але щодо чогось іншого не потрібен лемент, а лише бажання, - як «побажання миру». Тому щодо «обличчя» Творця може бути тільки бажання.
«З небес помешкання Твого», тобто властивість «очі», світло хохма, адже вони отримають саму суть світла, оскільки їхні келім вже в стані отримання заради віддачі. Однак від тих, які в стані «благання» - не відвертай слуху Свого. Категорія «вухо», біна, - вони повинні притягувати силу, щоб була їм у властивості віддачі... на основі світла хасадім.