233. Поняття прощення, пробачення та спокути

Почуто

(переклад з івриту)

«Прощення» (івр. «мехіла») від слів «долучає до чеснот». Тобто, саме завдяки поверненню з любові, коли зловмисності перетворюються йому на заслуги, виходить, що він долучає зловмисності до чеснот, тобто до заслуг.

«Пробачення» (івр. «сліха») від слів «і прогнав свою худобу». Іншими словами, людина проганяє від себе зловмисності і говорить, що з цього дня й далі буде робити лиш те, що стане заслугами, що визначається, як повернення з трепоту, коли зловмисності стають для неї як помилки.

«Спокута» (івр. «капара») від слів «і спокутує жертовник», від виразу «бажає спокутувати руки свої через цього чоловіка». І тому, коли знає людина, що вона забруднена, то немає в неї сміливості й нахабства увійти до палацу царя. І через це важко людині, - коли вона бачить і згадує свої злі справи, що є супротивними бажанню Царя, - займатися тоді Торою та заповідями. А тим більше, просити у Царя, що вона бажає пристати до Нього та поєднатися з Ним.

Тому необхідне спокутування, тобто, щоб не бачила людина свого жалюгідного стану, наскільки вона в повній нікчемності, і не згадувала б про своє становище, щоб мати можливість радіти, саме тому, що зможе займатися Торою й духовною роботою. І тоді, коли буде їй радість, тоді матиме можливість просити з’єднатися з Царем. Адже «Шхіна перебуває лиш тільки в місці радості». Тому перш за все необхідно спокутування. А потім, коли здійснюють повернення до Творця з трепоту, удостоюється «сліха», пробачення. А потім – повернення з любові, удостоюються «мехіла», прощення.

Потрібно вірити, що все, що відбувається в нашому світі, - все це під вищим управлінням. І не існує (боронь Боже) жодних випадковостей. А також необхідно знати, що все написане нам в «Тохехот» («Докори» - один з розділів в Торі), тобто прокляття «Якщо ж не послухаєтесь...», - є жахливими стражданнями. А не так, як усі думають, тобто, є такі, що говорять, що це – благословення, а не прокляття. І наводять у доказ своїм словам, що Маґід з Козинець завжди піднімався до читання Тори, коли читали текст «Тохехот». Він казав тоді, що це справжні прокляття й нещастя. І це як ми бачимо самі, що існує така річ, як прокляття. Тобто, коли відчувають у цьому світі смак жахливих страждань, які важко витримати. Але ми повинні вірити, що всі страждання потрібно відносити до дії вищого управління, яке утворює все. І Моше взяв усі ці прокляття та поєднав їх з Творцем, і це є змістом: «І при всякому страху великому». І коли вірять в це, тоді також вірять в «Є суд і є Суддя». Тому Маґід і піднімався до читання Тори при читанні «Тохехот», адже тільки він міг поєднати ці прокльони і страждання з Творцем, оскільки вірив, що «Є суд і є Суддя». Завдяки чому з усіх цих прокльонів виростали справжні благословення, адже «Всесильний зробив, щоб тріпотіли перед ним».

І це сенс сказаного: «Від самого удару зцілює пов’язка». Тобто, з того місця, де оступляться грішники, - з того місця праведники підуть цим шляхом. Адже коли приходять туди, де немає опори, є зачіпка для сітри ахри у цьому місці. Тоді грішники оступляться там. Той грішник, який нездатний іти вище знання, він падає, тому що не має ніякої опори. І тоді залишається він між небом і землею, оскільки вони грішники, і вони не можуть зробити нічого іншого, як тільки іти в рамках знання, за сенсом: «лихе око, гордій».

Тоді як праведники, які належать до категорії: «не бундючився я і не заносилося серце моє», - вони йтимуть цим шляхом. Виходить, що зробилися з цього благословення, тобто тим, що людина відносить всі страждання до вищого управління, та приймає все вірою вище знання, утворюються в ній келім, гідні прийняти благословення.