229. Кишені Амана

Почуто в ніч Пурима після читання Меґіли (3 березня) 1950 р.

(переклад з івриту)

Про звичай їсти «гомен-таші» (трикутні печива з начинкою), тобто «кишені Амана», сказав, що оскільки «повинна людина сп’яніти в Пурим настільки, щоб не розрізняти між «проклятий Аман» і «благословен Мордехай», тому їмо «кишені Амана», аби пам’ятати, що Аман дав нам не більше, ніж «кишені», що звуться келім (посудини), однак не внутрішній зміст. Означає це, що лише келім Амана ми можемо отримати, а не світла, що звуться внутрішнім змістом. Тому що великі келім отримання перебувають в розпорядженні Амана. І це нам потрібно вилучити в нього. Але притягнути світла, - цього ми не можемо зробити з келім Амана. Бо це [можна] саме за допомогою келім Мордехая, які є келім віддачі. Але на келім отримання було скорочення. І це пояснено в написаному: «І сказав Аман у серці своєму: кому захоче цар надати почесть більше ніж мені?» І це називається справжнім бажанням отримувати. Тому сказав принести царські шати, в які облачався цар, і коня, на якому їздив цар тощо. Але насправді келім Амана, які називаються келім отримання, не можуть нічого отримати, через скорочення. А лише бажання й відчуття нестачі є в нього, - тобто він знає, чого вимагати. Тому написано: «І сказав цар Аману: «Швидше візьми одяг і коня, про які ти говорив, і зроби це Мордехаєві-іудею».

І це називається «світла Амана в келім Мордехая», тобто в келім віддачі.