211. Як той, хто стоїть перед царем
Почуто першого елуля (28 серпня) 1938 р.
(переклад з івриту)
Не подібні той, хто сидить у своєму домі, і той, хто стоїть перед царем. Тобто, віра повинна бути такою, щоб людина відчувала весь день, що стоїть перед царем, бо тоді певно є в неї довершені любов і трепіт. І весь час, поки не прийшла до такої віри, не можна спочивати та заспокоюватися, тому що «Бо це життя наше і довголіття наше». І жодних відшкодувань, що в світі, не захоче прийняти. А відчуття нестачі віри повинно бути вплетеним в органи людини, аж поки звичка зробиться другою натурою. В мірі «При згадці про Нього не дає це мені спати». А всі матеріальні справи гасять це відчуття нестачі. Оскільки, коли отримує насолоду, від будь-чого, - насолода анулює хісарон (відчуття нестачі) і біль.
А тому людина не бажає отримувати ніякої розради. І необхідно остерігатися від усього матеріального, що вона отримує, щоб не скасувало це її хісарон. І це можливо, якщо буде шкодувати, що через цю насолоду пропадають в неї іскри і сили келім святості, тобто відчуття нестачі святості. І завдяки цьому жалю людина зможе уберегтися, щоб не втратити келім святості.