Бней Барух Академія кабали

Чому ми бачимо, що якщо заради матеріального, то є багато людей, які працюють з великим завзяттям, навіть там, де є небезпека для життя. А щодо духовного, - кожен береже свою душу і все добре перевіряє?

І ще: за матеріальне людина може працювати навіть коли не дають їй велику ціну за роботу, а от за духовне людина не може згодитися працювати інакше, як тільки коли знає напевне, що є солідна оплата за її роботу?

Справа ось в чому. Адже це річ відома, що тіло не має ніякої цінності, оскільки всі бачать, що воно все більше сходить нанівець, нінащо, і, само собою, легко від нього відмовитися, тому що воно й само собою безгосподарна річ. Тоді як в духовному існують кліпот (сили егоїзму), які бережуть тіло, оберігають його існування, тому важко відмовитися від нього. Тому ми бачимо, що у людей, які живуть лише матеріальним, їм набагато легше знехтувати тілом, і не відчувають вагомості свого тіла. Але зовсім не так в духовному. І це є ахораїм (зворотна сторона) святості, що зветься «самопожертва» (букв. «віддача душі»), і саме завдяки їй удостоюється людина світла Творця. Отже, перш ніж людина довершує справу самопожертви, не може вона дістатись до жодного духовного ступеня.