161. Дарування Тори - 2

Почуто в свято Шавуот на трапезі

(переклад з івриту)

Дарування Тори, яке було при стоянні біля гори Синай. Це не означає, що тоді дана була Тора, а зараз – ні. Адже дарування Тори є річчю вічною. Бо Творець дарує її завжди, однак ми нездатні отримати. А тоді, при горі Синай, були ми тими, хто отримували Тору, що це – все наше достоїнство, яке було в нас тоді. Бо ми були тоді «як одна людина з одним серцем». Тобто, тоді у всіх була лише одна думка – про отримання Тори.

Однак Творець, зі свого боку, завжди дарує, як наводиться від імені Рібаша, що «Людина зобов’язана щодня чути десять заповідей на горі Синай».

Тора називається «еліксиром життя і зіллям смерті». І маємо запитати: як можуть бути дві протилежності в одному носієві? Бо все, що ми бачимо власними очима, є ніщо інше, як те, що в наших відчуттях. Але дійсність як така, сама по собі, нас не цікавить. Тому, коли людина вивчає Тору, і Тора віддаляє її від любові до Творця, то, зрозуміло, ця Тора називається «зіллям смерті». А якщо Тора наближає людину до Творця, певно, що це називається «еліксиром життя».

Але сама Тора, тобто реальність, як вона є, не враховується.. А лише відчуття, - вони визначають для нас, внизу, реальність. А сама Тора, тобто без тих, хто її отримує, можна пояснити, що Тора як така, вважається світлом без клі, щодо якого ми не маємо жодного осягнення. Адже це визначається як сутність, що не одягнена в матерію. А сутність ми осягнути нездатні, - навіть матеріальну, а тим більше – духовну.

Коли людина працює для власної користі, це називається «ло лішма». І «від ло лішма приходять до лішма». Тому, якщо людина ще не удостоїлася отримання Тори, то сподівається, що наступного року отримає. А коли повністю отримує властивість лішма, тоді вже більше нема чого їй робити в цьому світі.

Тому щороку настає час отримання Тори, через те, що час цей підходить до пробудження знизу. Оскільки пробуджується час, коли світло дарування Тори було розкрито нижнім, тому існує завжди пробудження згори, щоб нижні змогли б зробити дію, як тоді, в цей же час. Тому, якщо людина йде шляхом, щоб ло лішма привело б її до лішма, виходить, що вона діє відповідно до процесу і сподівається, що врешті-решт вона удостоїться отримання Тори лішма. А якщо мета не є завжди перед її очима, виходить, що вона йде зворотним шляхом від Тори, яка зветься «Древом життя». І тому Тора визначається тоді як «зілля смерті», тому що кожного разу людина віддаляється від лінії життя.

«Трудився і не знайшов – не вір». І маємо зрозуміти, що означає «знайшов». Що потрібно знайти? А означає «знайшов» - знаходження милості в очах Творця. «Не трудився і знайшов – не вір». Треба зрозуміти: адже той, то говорить, не бреше. Не йдеться ж про людину особисто, як таку, а це є правилом для всього загалу. І якщо бачить, що знайшов милість в очах Творця, то до чого тут «не вір»?

Справа в тому, що є іноді, коли людина удостоюється благовоління в очах Творця молитвою. Тому що це сила чудодійного засобу «молитва», яка в силах діяти так само як і зусилля. (Як ми бачимо в матеріальному, є той, хто заробляє своїми зусиллями, а є той, хто забезпечує себе молитвою, коли завдяки тому, що він просить заробіток, дають йому забезпечити себе).

Але зовсім інше в духовному: хоча і удостоївся благовоління в очах Творця, все одно потім він зобов’язаний оплатити повну ціну. Тобто ту ж саму міру зусиль, що і кожен прикладає. А якщо ні, - пропаде в нього клі. Тому сказано: «Не трудився і знайшов – не вір», тому що все пропаде в нього. Тому треба потім довершити всі свої зусилля.