127. Зрозуміти відмінність між основним, суттю, - і додатком світла
Четвертий напівсвятковий день Суккот (30 вересня) 1942 р., Єрусалим
(переклад з івриту)
Відомо те, що вихід світла мохін і припинення зівуґу відбувається лише в додатках мохін, а основа духовного ступеня в ЗОН – це «вав з точкою» («вав» - шість, тобто шість сфірот). Тобто малхут в основі її існування є не більше ніж точка, категорія «чорна точка, яка не має білини». І якщо людина приймає цю точку як дійсно основне, а не як зайву річ, якої хоче позбутися, а навпаки, сприймає це як пишноту, зветься вона «прекрасним житлом у серці». Бо не ганьбить це служіння, а робить його головним у себе, і тоді називається це «підняти Шхіну з пороху». І коли дає існування цій основі як найголовнішого в собі, тоді вже ніколи вона не може впасти зі свого рівня, адже те, що є основним, ніколи не зникає.
І коли людина приймає на себе працювати в категорії «чорна точка», коли навіть при найбільшій чорноті, яка тільки може існувати... тоді каже свята Шхіна: «Нема де мені сховатися від тебе». А тому «одним вузлом ми зв’язані з Ним», «і не відокремлюємося від Нього ніколи». І тому ні в якому разі не припиняється для людини злиття. А якщо приходить людині якесь світіння згори, що зветься додатком, то вона приймає це як «Неможливо (відмовитися від насолоди) і не має наміру (насолодитися)», тому що це приходить від Творця без збудження з боку нижнього, людини. І це є сенсом сказаного «чорна я і гарна»: в разі якщо зможеш ти прийняти чорноту, - тоді побачиш, яка я гарна.
І це суть сказаного: «Хто той простак, що заверне сюди», бо коли відвертається від своїх занять та бажає працювати лише на благо Творця, і працює як «нетямущою худобиною був я перед Тобою», - тоді удостоюється і бачить кінцеву довершеність. І в цьому сенс слів: «Безсердечний, сказала йому», тобто оскільки не було в нього серця, - через це мав стати простаком, інакше неможливо було йому наблизитися.
Але іноді натикаємося на стан «Шхіна у вигнанні», це коли точка опускається в «БЄА відокремлення», і тоді вона називається «трояндою між будяків», яка має властивості будяків та колючок, тоді неможливо прийняти її, бо це – влада кліпот. І це приходить завдяки діям самої людини, бо людина, які її дії внизу, - те саме спричиняє вгорі, в корені своєї душі, у святій Шхіні. Тобто, якщо людина внизу підкорена бажанню отримувати, - так само вона спричиняє вгорі, щоб кліпа панувала над святістю.
І це є поняттям «опівнічного виправлення», коли ми молимося про підняття Шхіни з пороху, тобто про її піднесення наверх, інакше кажучи, щоби була важливою, адже поняття «верх» і «низ» визначаються мірою важливості. І тоді вона є чорною точкою. А під час «опівнічного виправлення», людина набирається сил і каже, що хоче реалізувати сказане про «Лівні та Шим’і». Лівні – тобто «лаван» (біле), а не чорне. А Шим’і – це «шміа лі» (почув я), тобто «вважаю», що є зваженим і прийнятим у людини, - прийняття на себе «тягаря малхут небес». А «опівнічне виправлення» - це встановлення перетинки, тобто виправлення, аби розділити між святістю та кліпою, тобто виправити відчуття зла, яке існує в бажанні отримувати і приєднатися до бажання віддачі.
«Вигнання» (івр. «ґола») – це літери слова «визволення» (івр. «ґеула»), а відрізняється лише буквою «алеф». Тобто, потрібно притягнути у стан вигнання властивість «алуфо шель олам» (Володаря світу), тоді відразу відчувається визволення. Що є суттю сказаного: «Все, чим завинив, охороняючи його власність, оплатив його втрати... оплативши пошкоджене кращим зі своєї власності». І це є поняттям «Коли є суд внизу, - немає суду вгорі».