117. Доклав зусиль і не знайшов – не вір

Почуто

(переклад з івриту)

Необхідність зусиль є річчю обов’язковою. Оскільки Творець дає подарунок людині, Він хоче, щоб та відчула цінність подарунку. Інакше буде вона як дурень, як сказали мудреці: «Хто дурень? – той хто втрачає те, що дають йому». Тому що не зважає на цінність речі, тому й не звертає уваги, щоб зберегти подарунок.

І є правилом те, що людина не відчуває будь у чому ніякої важливості, якщо вона не мала в цьому потреби. А відповідно до міри потреби, а також страждань, в разі якщо не досягне її, - так само, буквально, в цій же мірі, людина відчуває смак насолоди і радості в задоволенні потреби. На зразок того, як дають людині різні смачні напої, але якщо вона не спрагла, то не відчуває ніякого смаку, як написано: «Як холодна вода на стомлену душу».

І тому, коли влаштовують частування, аби втішити та порадувати громаду, то зазвичай такий, що як готують м’ясо та рибу та різні смачні речі, то пильнують також, щоб готові були на столі й речі гострі та гіркі. Тобто гірчиця та гіркий перець, маринади та соління. І все це аби пробудити страждання голоду. Адже коли серце скуштує гіркий та гострий смак, то пробуджується голод і відчуття нестачі, і людина потребує наповнення цієї нестачі трапезою з хороших страв.

І хай не спаде нікому на думку запитати: «Навіщо мені те, що викликає страждання голоду? Чи не повинен господар підготувати тільки наповнення для відчуття нестачі, тобто трапезу, і не готувати речі, які спонукають до наповнення нестачі?» Бо відповідь зрозуміла всім: оскільки, якщо господар бажає, щоб люди мали втіху від трапези, то точно в тій мірі, в якій буде в них потреба в трапезі, точно тією ж мірою вони матимуть задоволення від трапези. Тому, якщо він ще більше додасть смачних страв, це не посприяє тому, щоб люди мали втіху від трапези, - з зазначеної причини: що «немає наповнення без хісарону (нестача, відчуття нестачі)».

Тому, аби удостоїтися світла Творця, також необхідно щоби був хісарон. А хісароном для цього є зусилля. В мірі, в якій людина трудиться і прагне Творця, в час найбільшого приховання, в тій же мірі в неї зростає потреба в Творці, тобто, щоби Він освітив би її очі, щоб удостоїлася йти дорогою Творця. Тоді, коли вже є в людини це клі, хісарон, і якщо Творець дасть їй якусь допомогу з небес, тоді вже знатиме вона, як берегти цей подарунок. Виходить, що зусилля є категорією ахораїм (букв. «зворотна сторона»). А коли приймає ахораїм, тоді є можливість удостоїтися категорії панім (букв. «лицьова сторона»).

І про це сказано: «Не прагнутиме дурень розуміння». Тобто, не має він такої вже й потреби, щоб захотів докладати зусиль ради розуміння, аби досягти його. Виходить, що немає в нього ахораїм. І само собою неможливо удостоїтися панім.

І про це сказано: «У міру страждання – винагорода». Тобто саме страждання, котрі звуться «зусилля», утворюють клі, щоби змогли удостоїтися «винагороди». Отже, чим більше буде в людини страждання, тією ж мірою вона зможе згодом удостоїтися радості та насолоди.