Бней Барух Академія кабали

Неживе: це феномен, котрий, як такий, не має власних прав, а перебуває у власності Господаря. І мусить виконувати повністю бажання та прагнення Господаря. Тому, оскільки Творець створив створіння Собі на славу, як написано: «Усе, назване Моїм іменем... ради слави Своєї створив Я це». І оскільки Творець створив створіння для власних потреб, природа Господаря викарбована в створіннях. Тобто, жодне зі створінь не здатне працювати на благо ближнього, а лише для власної користі.

Рослинне: таке, якому притаманне трошки дещо особисте. Бо вже може робити щось, що є протилежним думці Господаря. Тобто, вже може робити таке, що не собі на користь, а на віддачу. І це вже всупереч тому, що є в бажанні Господаря, яке Він втілив у нижніх, аби діяли лише бажанням отримувати собі. Але разом з тим, як ми бачимо в матеріальних рослинах, які хоча й рухаються, розповсюджуючись в довжину та вшир, і все ж усі рослини мають єдину якість.

Тобто, жодна рослина не може бути проти природи всіх рослин, і зобов’язана дотримуватися законів рослинного царства, і не має ніякої сили щось вдіяти, що не відповідало б сучасним їй рослинам. Це означає, що вона не має свого окремого життя, а є частиною життя всіх взагалі рослин. Інакше кажучи, у всіх рослин є одне життя, і характер рослинного життя, є одним для всіх рослин, так, що всі рослини, вони як одне живе створіння. І рослини, кожна особисто, подібні органам тіла цієї особини.

Так само і в духовному, ті люди, які вже мають силу подолати хоч трошки бажання отримувати, але вони підкорені своєму оточенню, і діяти всупереч оточенню, в якому перебуває, - не має ще людина такої сили. Але все ж таки, вона діє навпаки тому, чого хоче її бажання отримувати, тобто, вона вже працює бажанням віддавати.

Тваринне: тварини, - ми бачимо, що в кожної з них є окрема натура, і вони не підкорені оточенню. А у кожної з них є відчуття і її власний характер. І, звичайно, вона може в чомусь діяти всупереч бажанню Господаря, тобто, може працювати властивістю віддачі. А також не підпорядкована оточенню. А є в нього життя як таке, окреме, без того, щоб його життєва сила залежала від життя ближнього. Але більше ніж саму себе не може відчути. Тобто, немає в неї відчуття ближнього, і само собою, не може піклуватися про ближнього.

Людина (букв. «медабер» - «мовець», «той, хто говорить»): має такі переваги:

1) Те, що вона діє проти бажання Господаря.

2) Те, що вона не є єдиною спільністю з подібними і сучасними собі, як рослина. Тобто, не залежить від оточення.

3) Те, що відчуває також ближнього. Тому може дбати про них і сприяти їх довершеності, - завдяки тому, що відчуває загал і відчуває його горе, і може радіти, коли є втіха загалу. І також вона може сприймати від минулого та майбутнього. І зовсім інше – тварина, яка відчуває лише теперішній стан, а також тільки особисто себе.