Бней Барух Академія кабали

У молитві «Шмоне Есре»: «Адже Ти чуєш молитву кожних уст народу Твого, Ісраеля, з милосердям». І на перший погляд незрозуміло, - спочатку ми говоримо: «Адже Ти чуєш молитву кожних уст». Тобто, навіть уста небажані Творець також чує, написано ж: «кожних уст», виходить, що навіть небажаних. А потім говорить: «... народу Твого, Ісраеля, з милосердям». Виходить, що саме молитву, яка з милосердям, а інакше вона не чутна.

А справа в тому, що слід знати: вся тяжкість, яка є в роботі Творця, існує через протиріччя, які є на кожному кроці. Наприклад, існує правило, що людина повинна бути приниженою. Але якщо підемо в цей бік до крайності, то хоч мудреці й сказали: «Дуже-дуже будь приниженим», все ж таки не означає, що ця крайність має бути правилом. Адже відомо, що людина повинна йти проти всього світу, і не втрачати себе через безліч думок та ідей, поширених у ньому. Як написано: «І піднесеться серце його на шляхах Творця». І якщо так, то це правило не може бути правилом, про яке можна сказати як про досконале.

А якщо йти протилежним краєм, яким є гординя, - це також негаразд, бо «Кожен, хто гордує, - говорить Творець, - не можемо Я і він жити в одному місці».

І також ми бачимо протиріччя в справі страждань. Адже якщо Творець посилає страждання якійсь людині, - а ми повинні вірити, що Творець, Він хороший і дає добро, - якщо так, то, безумовно, страждання, які Він послав, - на користь людині. Коли так, як це ми молимося, щоб Творець відвів від нас страждання?

І слід знати стосовно страждань, що вони приходять виключно для виправлення людини, щоби вона була готовою отримати світло Творця. І призначення страждань – очистити тіло, як сказали мудреці: «Як сіль підсолоджує м’ясо, так страждання очищають тіло». А те, що встановили молитву, - щоб була замість страждань. Тобто, молитва теж очищає тіло. Проте, молитва називається шляхом Тори. Тому вона більш ефективно очищає тіло, ніж страждання. Тому заповідано молитися про страждання, через те що від цього приходить додаткове благо, людині зокрема і всьому загалу.

І через це, протиріччя викликають труднощі в духовній роботі та перерви в ній, і не може людина продовжувати роботу і почувається зле. І здається їй, що вона не гідна того, щоб прийняти на себе тягар малхут небес «як віл під ярмо і віслюк під поклажу». І виходить, що в такий час людина називається «небажаною». Але, оскільки весь її намір в тому, що бажає прийняти на себе віру, що зветься «малхут», тобто «підняти Шхіну з праху», так, щоби звеличилося ім’я Творця в світі, тобто велич Його, щоб не була б свята Шхіна бідною та злиденною, - тоді «Творець чує молитву кожних уст». Тобто, навіть від того, хто не дуже й бажаний, - тобто відчуває себе ще далеким від духовної роботи.

І це є поясненням «Адже Ти чуєш молитву кожних уст». Коли Він чує кожного? У той час, коли народ Ісраеля молиться про милосердя. Тобто просте милосердя. Коли людина молиться, аби «підняти Шхіну з пороху», тобто про набуття віри. І це нагадує людину, яка не їла три дні, і коли вона просить у когось, щоб дав їй щось поїсти, - природно, не просить нічого зайвого чи надмірностей, а просто просить, щоби дав ї щось підтримати життя.

І так само в роботі Творця: коли людина відчуває себе, що перебуває між небом і землею, то не просить у Творця нічого зайвого, а тільки світло віри. Тобто, щоби Творець освітив би очі людини, щоб змогла прийняти на себе властивість віри. І це називається «підняти Шхіну з праху». І така молитва приймається від «кожних уст». В якому б стані людина не перебувала, якщо вона просить дати оживити їй душу властивістю віри, то приймається її молитва.

І це означає «в милосерді». Адже молитва її лише про те, щоби змилосердилися над нею з небес, щоби змогла утримати своє життєву силу. І це означає те, що написано в Зоар, що молитва про бідняка, відразу приймається. Тобто, якщо це за святу Шхіну, - відразу приймається.