96. Що таке в духовній роботі відходи току та виноробні

Почуто напередодні Суккот в суці, в 1943 р.

(переклад з івриту)

Тік означає «дінім де-дхура» (суди й обмеження чоловічої сторони), і це категорія «І утаїлася і не стала нечистою». Коли людина відчуває, що вона є «ґорен» (тік), тобто «ґер» (чужинець) в духовній роботі.

Виноробня це «дінім де-нуква» (суди й обмеження жіночої сторони), що є категорією: «І утаїлася і стала нечистою», бо «єкев» (виноробня) є категорією «некев» (отвір).

І є два види сукки:

а) хмар слави;

б) відходів току та виноробні.

Ось, хмара – це категорія утаєння, коли людина відчуває приховання, яке існує щодо духовного. І якщо вона переборює хмару, тобто приховання, яке відчуває, тоді цим вона заслуговує «хмар слави». І це зветься МАН де-Іма, і ведеться впродовж шести тисяч років, і це - «сод» (таємниця), бо ще не дійшло до стану природи, що зветься «пшат» (простий сенс).

А відходи току та виноробні називаються «пшатом» і природою, що є МАНом малхут, який виправлений саме вірою, що зветься «пробудженням знизу».

А МАН де-Іма є категорією «пробудження згори», що не є природою. Тобто, з боку природи, коли людина не підготовлена отримати вищий достаток, вона не отримує згори ніякого впливу. Але ж з боку пробудження згори, тобто того, що вище природи, світло таки дається нижнім за суттю сказаного: «Я Творець, який мешкає з ними в їхній нечистоті». Як написано в Зоар: «І незважаючи, що згрішив він, неначе не грішив зовсім».

Але при пробудженні знизу світло не дається. Проте, саме тоді, коли людина підготовлена з боку природи, тобто з боку самої себе, що зветься МАН де-нуква, може бути виправленою за допомогою віри. І це називається «з боку самої себе», що є категорією «сьоме тисячоліття», зване і один зруйновано, тобто «немає їй від самої себе нічого», що й є феноменом малхут.

А коли виправляють це, заслуговують десятого тисячоліття, що є категорією ҐАР. І така душа існує в одному з десяти поколінь. Але існує сьоме тисячоліття в категорії шести тисяч років, яке зветься «частковим», і загальне та часткове завжди рівні. Але воно є категорією МАН де-Іма, що зветься хмарами слави.

І кінцева ціль роботи, вона на рівні «простого сенсу» та природи. А при цій роботі у людини немає можливості впасти нижче, оскільки вона вже на рівні землі. І це тому, що вона не потребує «ґадлуту», великого стану, тому що все в неї завжди як щось нове.

Тобто, завжди вона працює неначебто зараз почала працювати. І працює в категорії прийняття тягаря малхут небес (панування властивості віддачі) вище знання. Коли основа, на якій будувала порядок роботи, була найбільш низькою. І буквально вся була вище знання. Бо лише той, хто є дійсно простаком, може бути настільки низьким, щоби просуватися буквально без будь-якої основи, на яку міг би сперти свою віру, буквально без жодної підтримки.

А до того ж людина приймає цю роботу з великою радістю, так, як ніби володіє знанням і явним баченням, на що можна спертися в своєму визнанні віри. І вище знання - буквально тією ж мірою, ніби є в неї знання. Тому якщо людина наполегливо йде цим шляхом, то ніколи не впаде, а завжди вона зможе бути в радості від того, що вірить: вона служить великому Цареві.

І це те, що написано: «Одне ягня принеси в жертву врацні, а другого – в сутінки, подібно до ранкового дару і його узливанню». Сенс в тому, що з тією ж радістю, яка була в людини під час приношення жертви, коли був у неї «ранок», а ранком називається світло, тобто коли світило їй світло Тори з абсолютною ясністю, - з тією ж радістю робила жертвоприношення, тобто духовну роботу, навіть якщо відчувала стан «вечір».

Тобто, навіть коли не було в неї ніякої ясності ні в Торі, ні в роботі, - не дивлячись на це, вона робила все з радістю, тому що діє вище знання. Тому людина не може оцінити, від якого стану Творець має більше задоволення. І це сенс того, що рабі Шимон бен Менасія називав «щось подібне до матеріалу». Матеріалом називається щось без знання та розуму. «Вухо, яке чуло на горі Синай «не кради», тобто , щоби не брати собі нічого, а прийняла б на себе людина тягар малхут небес без ніякої величі, а все щоб було вище рамок знання. І пішла, і вкрала якесь світіння для себе. Тобто, сказала, що зараз вже я можу бути працівником Творця, тому що вже є в мене знання і розум для роботи, «і я розумію, що варто бути робітником Творця, і тепер вже я не потребую віри вище знання».

А про це говориться нам: «І був проданий по суду». Де «суд» мається на увазі розум та знання людини, які судять дії людини, чи варто їх здійснювати, чи ні. А «продали його», тобто, зробилася вона чужаком в роботі Творця. Адже тоді приходить розум і задає йому відоме питання: «Що це за робота?» І приходить він через крадіжку, через те, що вже дістала людина деяку підтримку для властвості віри. Тому розум проявляється і бажає анулювати цю підтримку своїми питаннями. Але все це – лише на «шість», тобто «продали його на шість років», і це означає «дінім де-дхура».

«А якщо скаже раб, промовивши: «Люблю я свого господаря... не вийду на волю», тобто не бажаю вийти на волю без заповідей, тоді виправлення таке, що «і підведе його господар», тобто Господар всієї землі. «До дверей або до одвірка», тобто, закриває для нього отримання малхут небес. «І проколе», тобто роблять йому отвір у вусі. Означає це, що роблять йому інший отвір, аби ще раз зміг почути те, що чув на горі Синай: «Не вкради». «І – раб Його навік», бо тоді стає справжнім робітником Творця.

Суккот означає тимчасове житло. Тобто, той, хто вже удостоївся постійного житла, і вже нема чого більше робити, як сказано про «перший в рахунку прогріхів», тоді є рада, - хай вийде людина в тимчасове житло, як було в той час, коли йшла вона дорогою, що веде до дому Творця, ще до того, як дійшла до постійного житла. Бо тоді була в людини щоразу потреба прийти до палацу Творця. І були їй «ушпізін» (гості), тобто коли в своїй духовній роботі вона була як тимчасовий гість.

А зараз людина може брати собі з часів колишньої роботи, як тоді вона завжди дякувала та славила Творця, за те, що Він щоразу наближав її до себе, і від цього була їй радість. Радість, яка була в неї тоді, вона може продовжити тепер, в Суккот. І це натяк на тимчасове житло. Тому сказали: «Вийди з постійної оселі та оселися в тимчасовому житлі».

«Не тлумачення головне, а дія». Тобто, як зазначено вище, дія називається «щось подібне до матеріалу», бо пояснював рабі Шимот бен Менасія: «Щось подібне до матералу», бо головне – це дія, а розум є нічим іншим як наче дзеркало.

Але разом з тим, дія називається категорія «тваринне», а розум називається «людське». І суть у тому, що коли існує досконалість в дії, тоді ця дія настільки велика, що приносить людині розум Тори. А розум Тори називається рівнем «людина».