72. Упевненість є облаченням для світла
Почуто 10 нісана 5707 року, (31 березня 1947 р.)
(переклад з івриту)
Упевненість є облаченням для світла, яке зветься життям, бо існує правило: "Не існує світла без клі". Виходить, що світло, що зветься світлом життя, може облачитися не інакше, як в якесь клі, в яке мусить облачитися. А клі, в яке світло життя одягнене, називається зазвичай "впевненість". Це означає, що людина бачить, що в її силах зробити кожну важку справу. Виходить, що світло дається взнаки і відчувається в клі впевненості. І через це відміряють людині її життя в тій мірі, у якій розкривається там упевненість, бо цим вона може виміряти міру величі життя, що в ній. І тому людина може бачити, що весь час, коли вона перебуває на вершині життя, впевненість світить їй на будь-яку річ і справу, і не бачить вона нічого, що могло б завадити їй в тому, чого вона хоче. І це тому, що світло життя, яке є силою згори, світить людині. І воно здатне діяти надлюдськими силами, оскільки вище світло не обмежене так, як матеріальні сили.
Але коли світло життя йде від людини, і це зветься, що впала з того рівня життя, котрий мала, тоді робиться з неї мудрець та дослідник. І про кожну справу починає міркувати, чи варта вона зусиль, чи дійсно доцільно робити це, чи ні. І робиться стриманою, а не кипить та палає, як до того, коли почала падати з вершини свого життя.
Проте не стає людині розуму сказати, що вся мудрість і прозорливість, які набула нині, щоб обмірковувати кожну річ, - це через те, що пропав у неї дух життя, той, що мала тоді. А думає, що саме тепер вона зробилася прозорливою. І не якою була до того, як втратила вона світло життя, бо тоді вона була поквапливою, на зразок "народ квапливий".
Однак має людина знати, що вся мудрість, яку досягла нині, з’явилася в неї через те, що втратила вона дух життя, що був у неї перед цим. Адже світло життя, яке Творець дав їй тоді, відміряло всі дії. Але тепер, оскільки вона на етапі падіння, тому є сила у сітра ахри прийти до неї з усіма їхніми справедливими претензіями.
А рада цьому така, що людина повинна сказати: "Зараз я не можу говорити зі своїм тілом і сперечатися з ним". І нехай скаже: "Наразі я мертва, і сподіваюся на воскресіння мертвих".
І почне працювати вище знання, тобто скаже своєму тілу: "У всьому, що ти стверджуєш – ти праве, і згідно з логікою немає мені що відповісти тобі. Але я сподіваюся на те, що ось, починаю працювати заново, і нині я приймаю на себе Тору та заповіді, і тепер я роблюся ґером, а мудреці сказали: "Ґер, котрий пройшов ґіюр (почав працювати на віддачу), - як новонароджений", і нині я сподіваюся на порятунок від Творця, і напевне Він допоможе мені, і знову я увійду на шлях святості (віддачі). А коли буде в мене сила святості, тоді буде мені що відповісти тобі. Але поки що я змушена йти вище знання, бо досі ще бракує мені знання святості. Якщо так, ти можеш перемогти своїм розумом. А мені – немає мені що робити, як тільки вірити вірою мудреців, які сказали, що маю я виконувати Тору та заповіді вірою вище знання. І певно треба мені вірити, що силою віри удостоїмося допомоги з небес, як сказали мудреці: "Тому, хто приходить очиститися, допомагають".