Конгрес «Кабала для всіх» -  В одній молитві - Жовтень 2025.

Урок 4 - Молитва вище знання

1. Рабаш. Стаття 12 (1991) «Свічки ці є святістю»

(переклад з івриту)

А головне це молитва. Тобто, людина має молитися Творцеві, щоб допоміг їй іти вище знання. Тобто, робота має бути в радості, неначе вже удостоїлася знання в святості. І те, яка радість була б тоді їй від роботи, так само вона повинна просити у Творця, щоби дав їй силу, щоб вона могла йти вище знання тіла.

Тобто, незважаючи на те, що тіло не згодне з цією роботою, заради віддачі, людина просить у Творця, щоб мати можливість працювати в радості, як це личить тому, хто служить великому Царю. І вона не просить у Творця, щоб показав Свою велич, і тоді б вона працювала в радості. А бажає, щоб Творець дав їй радість в роботі вище знання, щоб це було важливо для людини, неначе вже є в неї знання.

2. Рабаш. Стаття 13 (1985) «Твердине, оплот спасіння мого»

(переклад з івриту)

Але що може зробити людина, якщо вона бажає почати з уславлень, а серце її замкнене, і відчуває багато недоліків, і не може відкрити уста, аби промовити пісню й хвалу?

Тож порада така: щоб іти вище знання і сказати, що все це є "прихованим світлом хасадім". Тобто хай скаже людина, що все це - "хесед", милосердя, тільки приховане воно від неї з причини, що вона ще не здатна побачити ті добро й насолоду, які Творець приготував для Своїх творінь.

А після того, як упорядкувала людина величність Творця, тобто вірить вона вище знання, що все, що є, - це добро й милосердя, тоді вона має молитися, щоб Творець виправив її серце, аби стало воно "Домом молитви Моєї". Це означає: щоб розкрилося там милосердя Творця, яке називається "відкритим світлом хасадім". І тоді "і там принесемо жертву подяки".

3. Рабаш. Стаття 25 (1987) «Серйозність в духовній роботі – що це?»

(переклад з івриту)

І цим слід пояснити те, що написано «Стають до молитви лише з повною серйозністю». Тобто мудреці радять нам, про що має людина молитися. Кажуть нам: «Лише з повною серйозністю». Тобто, що потрібно людині побачити, перш ніж вона молиться, чого їй бракує, і про цю нестачу вона молиться, щоб Творець задовольнив би їй цей хісарон.

Тому варто спочатку, щоб перевірила себе, чи може вона прийняти на себе діяти у вірі вище знання, що зветься «серйозність». І тільки тоді почне молитися, щоб Творець дав їй встановити віру в своєму серці. Бо якщо буде віра вище рівня знання, тоді вже є в людини все, адже, як сказано вище, малий скасовує себе перед великим.

4. Рабаш. Записка 638. «Зле начало людини» 

(переклад з івриту)

…феномен віри називається «вище рівня знання», бо все, що на рівні знання, називається – в рамках природи і знання. Бо те, що людина розуміє, вона в змозі робити, якщо не притаманні їй лінощі. Тоді як вище рівня знання вона неспроможна діяти. Тому те, що вище природи, називається дивом. І всі дива звуться на ім’я Творця, тобто це як збудження згори, а не збудження знизу, бо нижній не має можливості зробити щось, що вище природи, і для того, щоб утворити диво, людина має молитися, щоб зробили для неї диво.

5. Рабаш. Стаття 5 (1990) «Що означає в духовній роботі що земля не давала плодів перш ніж було створено людину»

(переклад з івриту)

…ми повинні вірити в сказане, що «Ти чуєш молитву кожних уст», як ми промовляємо в молитві: «Бо Ти чуєш молитву кожних уст». Якщо так, Творець повинен почути також і твою молитву. І ще більш за це, - якщо Він не чує молитву кожних уст, то навіщо тобі потрібно молитися?»

І тоді, коли людина приходить до такого стану, тоді це час, коли вже може сказати, що вона діє вище рівня знання. Тобто, хоча знання є річчю важливою, і людина бачить, що тіло говорить розумно, але вона має сказати, що ми повинні йти вище рівня знання. Навіть при тому, що ми бачимо протиріччя. Наприклад, як сказано вище, коли багато разів людина молилася, і не отримала жодної відповіді на свою молитву. А тому, коли вона зміцнюється і йде вище рівня знання, це називається вірою вище знання.

6. Рабаш. Стаття 23 (1989) «Що таке “не додавай і не зменшуй” в духовній роботі» 

Однак навіть якщо прийде до усвідомлення, що Творець може допомогти людині, і розуміє, що справжній спосіб до цього це тільки молитва, приходить тіло і дає людині зрозуміти: «Адже бачиш ти, скільки молитов ти вже склала, і не отримала згори жодної відповіді, а коли так, навіщо тобі молитися щоб Творець допоміг, адже ти бачиш, що не отримуєш ніякої помочі згори». І в такому разі немає в неї змоги тоді молитися, і для цього потрібно зміцнення ще раз і ще, тобто укріпитися у вірі, і вірити, що Творець, таки Він чує молитву кожних уст, і не має значення, чи людина талановита, і є в неї добрі чесноти, чи навпаки. І повинна вона зміцнюватися і вірити вище рівня знання, попри те, що здоровий глузд зобов’язує, що після того, як багато разів уже молилася, і поки що не отримала згори нічого, а тому, як вона може йти ще раз молитися, - також і це потребує подолання, тобто докласти зусилля вище рівня знання і молитися, щоб Творець допоміг, щоб змогла вона перебороти своє знання і таки молитися.

7. Рабаш. Записка 236. «Сповнена вся земля славою Його» 

(переклад з івриту)

…якщо людина зверне своє серце до того, щоб намагатися йти вірою вище розуму, таким чином готуючи і виправляючи себе, аби прийти до розкриття лику [Творця]. Так, як сказано в книзі Зоар, коли свята Шхіна сказала рабі Шимону бар Йохаю: «Немає місця, де б сховатися від тебе». Іншими словами, у будь-яких прихованнях, які він відчував, вірив, що тут є світло Творця, і це підготувало його, так що прийшов до розкриття лику світла Творця.

І це є феноменом величини віри, яка виводить людину з різного виду падінь і приховань, якщо людина зміцнюється в ній і просить у Творця, щоб Він розкрив себе.

8. Рабаш. Стаття 6 (1989) «Що таке "вище знання" в духовній роботі» 

(переклад з івриту)

…поняття віри вище знання в духовній роботі означає, що треба вірити попри те, що розум не бачить, що це так, і має він багато доказів, що це не так, як людина хоче вірити, - і це зветься вірою вище знання. Тобто, людина каже, що вона вірить, як наче бачила б це на рівні знання. Це зветься «вірою вище знання» в духовній роботі.

Отже, це є великою роботою: щоб людина прийняла це на себе, - це проти розуму. Іншими словами, тіло не згоджується на це, і все ж людина приймає на себе так, що це було неначе в рамках розуму. І для такої віри потрібна допомога від Творця. Тому за віру, щоб була вона такою, людині треба молитися, аби Він дав їй силу, щоб осягнення було таким, як наче збагнула це в рамках розуму. Тобто, людині не можна молитися Творцеві, щоби дав їй зрозуміти все знанням. А хай молиться Творцю, щоби дав їй силу прийняти віру вище знання так, начебто це було в рамках знання.

9. Рабаш. Записка 266. «Кожен, хто сидить при вині своєму» 

(переклад з івриту)

…хто вірить, що Творець чує молитву, попри те, що коли він молиться щодня, він не бачить, щоб Творець чув його молитву, і все одно вірить, що Він чує молитву. Але ж той, хто вже удостоївся того, коли все, що він просить, Творець задовольняє його прохання, тоді він вже не потребує віри в те, що Творець чує молитву, оскільки вже бачить на власні очі, що Творець дає йому те, що він бажає. Тому там, де треба вірити, називається таємницею. А місце розкриття називається вином Тори. І людина має зміцнитися у вірі також і там, де їй може стати явним те, що Творець чує молитву.

10. Рабаш. Стаття 28 (1987) «Що таке “не додавай і не зменшуй” в духовній роботі» 

(переклад з івриту)

…людина має вірити вище знання і змальовувати собі, начебто вона вже удостоїлася віри в Творця у відчуттях у своїх органах, і бачить, і відчуває, що Творець управляє всім світом властивістю «добрий і добродійний». І хоча, коли людина дивиться на рівні знання, вона бачить усе навпаки, - все ж вона повинна діяти вище рамок знання, і щоб було подібно для неї, наче це вже існує у відчуттях її органів, що так воно насправді, що Творець керує всім світом властивістю «добрий, і добродійний».

І тут людина здобуває важливість мети. І звідси вона отримує життя, тобто радість від того, що має наближення до Творця, і має вона можливість сказати, що Творець є добрим і добродійним, і відчуває в собі силу сказати Творцеві: «Ти обрав нас з усіх народів, полюбив нас і забажав нас», - через те, що є в неї, за що скласти подяку Творцю. І в тій мірі, якою вона відчуває важливість духовного, так вона складає хвалу Творцеві.