68. Зв’язок людини зі сфірот

Почуто 12 адара 5703 року (17 лютого 1943 р.)

(переклад з івриту)

До гріха Адама Рішона:

а) тіло його було від біни малхут де-малхут світу Асія;

б) і був у нього НАРАН від світу Брія і НАРАН від Ацилут.

А після гріха впало його тіло на рівень "мішха де-хів’я" [шкура змія], що є кліпою четвертої стадії, званою прахом цього світу. І в нього одягнений внутрішній ґуф (тіло) від кліпи ноґа, яке є наполовину добре й наполовину зле. І всі добрі справи, які воно робить, все це тілом кліпи ноґа. А заняттями Торою та заповідями повертає це тіло, щоб було все добрим. А тіло мішха де хів’я відокремлюється від нього. І тоді людина заслуговує НАРАН святості відповідно до своїх дій.

Зв’язок НАРАН людини зі сфірот.

а) сутність НАРАН людини походить від малхут трьох сфірот: біни та ЗОН, що в кожному зі світів АБЄА;

б) а коли заслуговує НАРАН де-нефеш, отримує від трьох малхут, біни та ЗОН світу Асія;

в) а коли заслуговує НАРАН де-руах, отримує від трьох малхут, біни та ЗОН, світу Єцира;

г) а коли заслуговує НАРАН де-нешама, отримує від трьох малхут, біни та ЗОН, світу Брія;

д) а коли заслуговує НАРАН де-хая, отримує від трьох малхут, біни та ЗОН, світу Ацилут.

І це те, що сказали мудреці, що людина робить розрахунки лише за міркуваннями серця свого, а все тіло вважається категорією серця. І навіть при тому, що людина складається з чотирьох категорій: неживого, рослинного, тваринного та людського, але всі вони "записані" в серці.

І оскільки після гріха впало тіло Адама Рішона до мішха де-хів’я, що є кліпою четвертої категорії, званою прахом цього світу, тому, коли думає, всі його міркування належать серцю, тобто тілу в сенсі мішха де-хів’я.

А коли людина зміцнюється завдяки заняттям у Торі та заповідях, що є єдиною сґулою (чудодійним засобом), то якщо вона має намір принести задоволення Творцю, тоді Тора та заповіді очищають її тіло. Означає це, що мішха де-хів’я відокремлюється від неї. А те, що діяло перед цим в Торі та заповідях, звана "кліпою ноґа", що є категорією внутрішнього тіла, яке було наполовину добрим і наполовину злим, зробилося тепер повністю добрим, а це означає, що прийшло зараз до тотожності властивостей.

І тоді заслуговує, відповідно до своїх діянь, НАРАН святості. Тобто спочатку людина досягла НАРАН де-нефеш від світу Асія. А потім, коли вибрала всі властивості, що належать світу Асія, тоді заслуговує НАРАН де-руах світу Єцира. Аж поки осягає НАРАН де-хая світу Ацилут. Тобто, щоразу утворюється їй нова будова в серці. Інакше кажучи, там, де було в людині внутрішнє тіло від кліпи ноґа, яке було наполовину добрим і наполовину злим, зробилося тепер це тіло завдяки очищенню, яке дістало від Тори та заповідей, повністю добрим.

Згідно з цим виходить, що в час, коли було в людини тіло від властивості мішха де-хів’я, мусила мислити й досягати розуміння лише з міркувань серця.

Що означає, що всі думки її були лише як задовольнити свої бажання, до чого змушує її кліпа, і не було ніякої ради, як обдумувати ідеї та спрямовувати наміри, крім тих, що відповідають бажанням її серця. А серце людини було тоді в категорії мішха де-хів’я, що є найгіршою кліпою.

Тому виходить, що також, коли заслуговує своїми заняттями в Торі та заповідях, навіть ло лішма, але вимагає та просить у Творця, щоб Він допоміг їй заняттями в Торі та заповідях в сенсі "Все, що в руці твоїй і в силі твоїй робити – роби", і сподівається на милосердя небес, щоб Творець допоміг людині прийти цим до лішма. І вся винагорода, яку вона вимагає від Творця за свою роботу, - заслужити працювати заради принесення задоволення Творцю. Як сказали мудреці: "Світло, що в ній, повертає до добра".

Тоді очищається тіло мішхи де-хів’я, тобто, як зазначено вище, відокремлюється від неї це тіло і удостоюється зовсім іншої будови, тобто будови нефеш світу Асія. А людина знову продовжує далі, аж поки досягає будови нефеш і руах біни та зеїр анпіна і малхут світу Ацилут. І також і тоді не має вона вибору, щоб мислити іншими думками, крім тих, до яких змушує її будова святості. Тобто немає в людини можливості мислити думками, котрі проти своєї будови, і вона змушена мислити і виконувати дії лише з наміром принести задоволення Творцеві, згідно з тим, як її будова святості зобов’язує її.

Виходить з усього цього, що немає можливості в людини виправити думку, лиш серце треба спрямовувати прямо "в ім’я Творця". І тоді само собою всі її думки будуть лише про принесення задоволення Творцю. А коли виправляє своє серце, щоб серце і бажання належали святості, тоді серце робиться клі для наповнення вищим світлом. А коли вище світло світить в серці, тоді серце зміцнюється. І щоразу людина додає все більше.

І можемо цим пояснити вислів мудреців: "Великим є навчання, що приводить до дії". Це означає, що завдяки світлу Тори людина приходить до дії, бо світло, що в ній, повертає до добра. І це зветься категорією дії. Тобто світло Тори утворює в людині нову будову в серці. І це, як сказано, що попереднє тіло, котре з’явилося в людині від мішха де-хів’я, відокремилося від неї, і удостоюється тіла святості. А внутрішнє тіло, що зветься кліпою ноґа, яке було наполовину добро і наполовину зло, зробилося все добром. І в ньому перебуває зараз НАРАН, те, що людина досягла своїми діями, тим що вона додає ще більше.

А перед тим, як заслужила нової будови, попри те, що намагається очистити своє серце, а серце все ж залишається, як є.

І тоді визначається, що людина перебуває в стані "ті, хто виконують Його слово", але треба знати, що початок роботи засновується саме в категорії "ті, хто виконують Його слово". Однак це не є досконалістю, оскільки людина не може очистити в такому стані свої думки, бо не здатна врятуватися від грішних думок, через те, що її серце – з тіла кліпи, а людина мислить лише виходячи з міркувань свого серця, як зазначено вище.

Отже, лише світло, що в ній, повертає до добра, і тоді тіло, що відділяє людину, відокремлюється від неї. А внутрішнє тіло, котре є кліпою ноґа, що було наполовину злом, зробилося все добром. І тоді виходить, що Тора приводить людину до дії, а вона – в утворенні нової будови. І це зветься дією.