Бней Барух Академія кабали

І можна сказати, якщо добре звернути увагу, що час ло лішма є періодом набагато важливішим, з тієї причини, що легше віднести діяння до Творця. Оскільки в лішма людина говорить, що саме вона вчинила цю добру справу, позаяк вона є цілковито робітником Творця, і всі її дії – "заради небес". Виходить, що саме вона є тим, хто діє.

А от в час, коли діє ло лішма, тоді добре діяння вона не здійснює ради Творця. Виходить, що людина не може прийти до Нього з твердженням, що їй належить оплата. Виходить, що Творець не робиться її боржником. А для чого робить вона цю добру справу? Це лише тому, що Творець підготував їй якусь можливість, щоб її егоїзм зобов’язав би людину та примусив це зробити.

Наприклад, якщо прийшли люди до чоловіка в дім, і він соромиться сидіти неробою, тоді він бере якусь книгу і вивчає Тору. Виходить, для кого він вивчає Тору? Не ради заповіді Творця, тобто, щоб знайти милість в очах Його, а для гостей, які прийшли до нього, щоб сподобатися людям. То як можна потім просити оплату від Творця за це навчання, яким займався заради гостей? Виходить, що Творець не робиться в нього боржником, а може він зобов’язати гостей, щоб вони виплатили б йому винагороду. Тобто, щоб поважали його за те, що він вчить Тору. Але ні в якому разі не може зробити боржником Творця.

Але коли чоловік робить самоаналіз, і говорить, що врешті-решт я займаюся Торою, і відкидає чинник, тобто гостей, і говорить, що працює відтепер лише заради Творця, тоді негайно повинен сказати, що все керується згори. Тобто, що Творець побажав удостоїти його, щоб він займався Торою, і дати цьому справжню причину, - але недостойний він сприйняти істину. Тому Творець винайшов для нього неправдиву причину, щоб за допомогою цієї неправди займався б він Торою.

Виходить, що Творець є Тим, Хто діє, а не людина. І тоді, навпаки, зобов’язаний цей чоловік скласти хвалу Творцеві, що навіть у стані ницості, в якій перебуває, Творець також не покидає його, і дає йому сили, тобто "паливо", щоб захотів займатися словами Тори.

Виходить, що коли людина звертає увагу на цю справу, саме Творець є тим, Хто діє, як сказано: "Він один робить і робитиме всі дії". А сама людина не робить у добрій справі жодної дії. При тому, що людина виконує цю заповідь, але вона робить це не для заповіді, а лише ради іншої причини, (коли людина), коли чинник походить (боронь Боже) од відділення [від Творця].

Але правда в тому, що Творець є чинником, і Він є справжньою причиною, що зобов’язує людину. Проте Творець одягнений для людини в інше вбрання, не у вбрання заповіді, а заради іншого остраху, або іншої любові. Виходить, що в стані ло лішма легше віднести добру справу до Творця і сказати, що Він робить добрі діяння, а не сама людина. І це просто тому, що людина бажає робити це не заради заповіді, а ради іншої причини.

Тоді як у стані лішма, коли сама вона знає, що працює з причини заповіді, інакше кажучи, що сама людина була чинником, себто, [працюючи] ради заповіді, і не тому, що Творець дав їй в серце ідею та бажання виконати заповідь, а вона сама обрала це.

Істина ж у тому, що все робить Творець, але неможливо досягти [ступеня] особистого управління перш, ніж осягнемо феномен "винагорода й покарання".