60. Заповідь, що викликана гріхом
Почуто першого дня тижня глави Тецаве 5703 року
14 лютого 1943 р.
(переклад з івриту)
Поняття "заповідь, що викликана гріхом" означає, що коли людина приймає на себе роботу ради отримання винагороди, тоді це поділяється на дві частини:
а) прийняття роботи, і це зветься заповіддю;
б) намір отримання винагороди називається гріхом, тому що отримання переводить роботу зі святості до сітра ахри. І оскільки вся основа й причина, що дає силу до роботи, - це винагорода, тому "заповідь, викликана (букв. "котра прийшла")…" означає те, що привело людину виконати заповідь – це гріх. Тому називається це "заповідь, яка прийшла". А приводить цю заповідь гріх. Тобто виключно винагорода.
А зарада цьому така, щоб виконувала людина свою роботу за принципом "І більш за це не бачить", а весь намір роботи її буде таким, щоб примножилась "слава небес" у світі, і це зветься, що працює ради того, щоб "підняти Шхіну з пороху".
А поняття "підняття Шхіни" означає, що святою Шхіною називається сукупність душ, яка отримує світло від Творця, і передає душам. А те, що віддає й переводить світло душам, зветься "єднанням Творця та Шхіни", і тоді приходить світло до нижніх. Але коли немає єднання, тоді немає продовження світла до нижніх.
А якщо ясніше, то коли забажав Творець насолодити створіння, тому так само, як думав про надання світла, думав також і про отримання світла. Тобто, щоб нижні отримали світло. І те й те було в потенціалі. Тобто потім прийдуть душі, і вони отримають світло фактично.
А те, що отримує світло в потенціалі, зветься категорією "свята Шхіна", оскільки задум Творця є довершеною дійсністю і не потребує дії. Тому нижній… (продовження відсутнє)