58. Радість є «віддзеркаленням» добрих діянь

Почуто в четвертий день напівсвяткових днів Суккот

(переклад з івриту)

Отже, радість є «віддзеркаленням» добрих діянь: якщо дії належать до святості (віддачі), тоді розкривається завдяки цьому радість. Але маємо знати, що існує також кліпа. І для того, щоб знати, чи це святість, з’ясовується це завдяки «знанню», бо в святості є знання, а от у сітри ахри немає знання, бо «Чужий бог оскопився і не приносить плодів». Тому, коли приходить до людини радість, вона повинна заглибитися в слова Тори, щоби розкрилася їй думка Тори.

Ще слід знати, що радість є категорією вищого світіння, що розкривається завдяки МАНу, який є добрими діяннями. І Творець судить людину «наскільки вона там», тобто якщо людина приймає на себе тягар «малхут небес» (влади властивості віддачі) навічно, відразу в цьому оселяється вище світіння, яке також має властивість вічності. І навіть коли відкрито й відомо Творцю, що зараз же впаде людина зі свого рівня, все одно судить її «наскільки вона там». Тобто, якщо людина наразі вирішила свідомо, що приймає на себе тягар малхут небес навічно, - визначається це як досконалість.

Але ж коли людина приймає на себе тягар малхут небес, і не хоче, щоби залишався цей стан у неї навічно, тоді цей стан і ця дія не вважаються досконалими. І, само собою, не може прийти та перебувати в цьому вище світло, тому що світло – досконале та вічне, і не зміниться, тоді як людина бажає, аби навіть той стан, в якому вона перебуває, не тривав би вічно.