Бней Барух Академія кабали

Головне, щоб не бажати нічого, лиш тільки віддавати, через велич Творця, оскільки всілякі отримання – порочні, а вийти з отримання неможливо інакше, як тільки йдучи «протилежним краєм», тобто у властивості віддачі. А рушійна сила, - сила продовжувати, сила, що зобов’язує працювати, – вона лише від величі Творця.

Адже слід зробити розрахунок, що кінець кінцем, сил до роботи ми мусимо докладати. І завдяки саме цим силам можна принести якусь користь та втіху. Тобто, силою та стараннями, які людина докладає, може принести задоволення своєму обмеженому тілу, яке є тимчасовим гостем. Або вічному. Мається на увазі, що енергія ця залишається навічно.

І це подібно до того, як людина, що в силах збудувати цілу державу, будує лише барак, який руйнується від сильного вітру. Виходить, що всі її сили перевелись нінащо. А от коли залишається в святості, тоді всі сили зостаються у вічності. І тільки від цієї мети людина повинна отримувати всю основу для роботи. А решта основ - негодящі.

І сили віри достатньо, щоб людина змогла працювати у віддачі, тобто щоби змогла вірити, що Творець приймає її роботу. Навіть якщо її робота на власний погляд не є настільки вже й важливою, все одно, - Творець приймає все. І всі роботи, якими б не були, бажані й прийнятні для Нього, якщо людина присвячує цю роботу Творцеві.

А також, якщо людина бажає користуватися вірою задля отримання, тоді віри не достатньо для неї. Це означає, що є в неї тоді сумніви у вірі. Причина ж у тому, що людина не отримує, насправді. Тобто, дійсно людині немає нічого від цієї роботи, лише Творцю буде від її роботи. Тому сумніви її правдиві. Тобто ці чужі думки, які виникають в її мозку, є справедливими твердженнями.

Але ж якщо людина бажає користуватися вірою щоб іти шляхом віддачі, певно не буде мати ніяких сумнівів у вірі. А якщо є в неї сумніви, то вона повинна знати, що напевне не бажає йти шляхом віддачі, адже для віддачі достатньо їй віри.