25. Слова, що виходять із серця
Почуто п’ятого ава (25 липня 1944 р.) на трапезі на честь завершення книги Зоар
(переклад з івриту)
Поняття "Слова, що виходять із серця, входять до серця". Якщо так, то чому ми бачимо, що навіть якщо вже слова увійшли в серце, все одно людина падає зі свого ступеню?
А справа в тому, що коли людина чує слова Тори від свого рава, вона негайно згоджується з думкою рава і приймає на себе виконувати слова свого рава всім серцем і душею. Але потім, коли виходить «на повітря світу», в інше оточення, - тоді людина бачить і жадає і приліплюється до бажань мас людей, що блукають у світі. Тоді вона і думка її, і серце її, і бажання анулюються в масах. І поки немає їй сили переважити весь світ на шальку заслуг, - вони переважують людину, і вона змішується з їхніми бажаннями. І тоді вона «як худоба, на забій ведена, буде». І не має вона вибору, і вона мусить думати і бажати, і прагнути, і вимагати все, що вимагає більшість. І тоді вона облюбовує собі їхні чужі думки і прагнення, й огидні пристрасті, які чужі духу Тори. І тоді немає в неї ніякої сили, аби змогти переважити загал.
Проте, одна рада є тоді людині, - хай приліпиться до свого рава і до книжок, що зветься «з книжок і з вуст їхніх авторів». І лише злиттям з ними вона може змінити свої думки та бажання на краще. Але ні дискусії, ні хитромудрі філософування не допоможуть їй тоді поміняти свої погляди, а лише завдяки злиттю, бо це є чудодійним засобом, щоб злиття повернуло б її до добра.
І лише тоді, коли вона перебуває в святості, тоді вона може дискутувати з собою, і просторікувати з гарними зворотами думок, про те, як знання зобов’язує її йти завжди шляхами Творця. Але разом з цим людина повинна знати, що й після всіх премудростей і визнань, які є в неї, щоб змогти вже йти з цими розумуваннями перемагати сітру ахру, вона має викарбувати собі в думці, що все це нічого не варте. Що не це є зброєю, якою можна перемогти у війні з егоїзмом, оскільки всі ці розумні доводи – лише наслідок, якого досягла після вищезгаданого злиття.
Тобто, всі ці плоди мислення, на яких людина зводить всю будову, що треба завжди йти шляхами Творця, мають основу, якою є злиття з равом. І, само собою, якщо пропаде в неї основа, то у всіх цих інтелектуальних досягнень не стане ніякої сили, тому що бракує їй нині основи. Тому не можна спиратися на свій розум, а знову пристати до книг і до їхніх авторів. І тільки це може допомогти людині. А ніякий не розум і розсуд, тому що немає в них ніякого духу життя.