20. Поняття лішма
Почуто в 1945 р.
(переклад з івриту)
Про поняття лішма (в ім’я Творця). Для того, щоб людина удостоїлася лішма, їй потрібна «іт’арута де-леейла» (пробудження згори), бо це є світіння з висот, і не розуму людському зрозуміти це, а лише той, хто пробує це, той знає. І про це сказано: "Пробуйте й дивіться, що добрим є Творець".
І через це треба людині в час прийняття на себе тягаря малхут небес (влади властивості отримання), щоб було це в цілковитій досконалості, тобто повністю віддавати, не отримуючи нічого. А якщо людина бачить, що органи (бажання) не згодні з цією ідеєю, то не має вона іншої ради, як молитва: щоб вилити своє тужіння Творцеві, аби допоміг їй щоб тіло її згодилося б підкорити себе Творцю. І не говори, що коли стан лішма є подарунком згори, то яка користь з подолань і роботи людини, з усіх засобів і виправлень, до яких вона вдається, аби прийти до лішма, якщо це залежить від руки Творця. І це пояснили мудреці, сказавши: "Не вільний ти позбавити себе від неї». А покладено на людину дати «іт’арута де-летата» (пробудження знизу), і це є феномен молитви.
Але не може бути молитва істинною, якщо перед цим не знає людина, що без молитви неможливо досягти бажаного. Тому діями та засобами, до яких вона вдається щоб удостоїтися лішма, утворюються в ній виправлені келім, які побажають отримати це, - лішма.
І тоді, після всіх дій та засобів, вона може піднести істинну молитву. Тому що побачила, що всі її дії анітрохи не допомогли їй. І лише тоді вона може піднести істинну молитву з глибин серця, і тоді Творець чує молитву, і дає людині подарунок – лішма.
Також необхідно знати, що набуваючи властивість лішма, людина вмертвляє зле начало, що зветься "отримання собі на користь". І тим, що заслуговує віддачі, вона анулює власну користь. А "смерть" означає, що вже не користується своїм клі отримання для власної користі. А оскільки анулювала його функцію, воно вважається мертвим.
А якщо людина проаналізує: що є їй від того труда, що працюватиме в цьому світі, то бачить, що не так вже й важко підкорити себе Творцеві, - з двох причин:
1) Адже так чи інакше, тобто чи бажає вона цього, чи ні, вона вимушена гарувати в цьому світі.
2) Що також і в час самої роботи, якщо вона працює лішма, людина отримує насолоду від самої роботи.
Як у притчі Маґіда з Дубна, який сказав про вислів "Не Мене ти кликав, Яакове, бо тяжився ти Мною, Ісраелю", - це означає, що той, хто працює у Творця, немає йому ніякої втоми, а навпаки, має він насолоду і піднесення духу.
Але людина, яка працює не в ім’я Творця, а ради інших цілей, не може прийти зі скаргою до Творця, - чому не дає їй життєву силу в роботі, - через те, що вона працює ради іншої мети. І тільки той, хто працює виключно ради Творця, він може прийти з претензією до Нього, щоб дав йому життєву силу й насолоду в час роботи. І про нього сказано: "Такими, як вони, будуть ті, хто їх робить, кожен, хто покладається на них".
І хай не здається складним те, що коли людина приймає на себе тягар малхут небес, тобто, бажає працювати ради віддачі Творцю, - чому вона все ж не відчуває ніякої життєвої сили, так, щоб ця сила зобов’язала її до прийняття малхут небес. А навпаки, треба приймати на себе примусом, не для власного блага, тобто, саме коли тіло не згодне на таке служіння: чому, мовляв, Творець не дає йому життєву силу й насолоду?
Причина та, що це є великим виправленням. Бо якщо не так, тобто якби бажання отримувати було б згодне з цією роботою, ніколи не було б людині можливості прийти до лішма. А завжди працювала б з причини власної користі, тобто аби задовольнити свої пристрасті. І це подібно тому, - як говорять люди, - коли злодій сам кричить: "Хапайте крадія!". І тоді не можна зрозуміти, хто є справжнім злодієм, щоб схопити його і забрати в нього крадене.
Але коли злодій, тобто бажання отримувати, не відчуває смак в роботі прийняття на себе тягаря малхут небес, тоді, оскільки тіло привчає себе виконувати роботу, яка проти його бажання, то людина має засоби, аби почати працювати з єдиною ціллю – надати задоволення Творцеві. Бо весь намір її має бути лише для Творця, як написано: "Тоді насолодишся Творцем". Тобто спочатку, коли стала працівником Творця, не було в людини насолоди від своєї праці, а була її робота через примус.
Але ж, коли вже привчила себе працювати ради віддачі, тоді заслуговує «насолодитися Творцем», - від самої роботи буде людині насолода та життєва сила. І це зветься, що й насолода буде тоді саме для Творця.