18. Що означає в духовній роботі «У прихованні плач, душе моя» - 1

Почуто в 1940 році, Єрусалим

(переклад з івриту)

Ось, коли приховання бере гору над людиною, і вона приходить до стану, коли не відчуває ніякого смаку в духовній роботі, і не має змоги змалювати і відчути властивість любові й трепету, ніяким чином, і не здатна нічого зробити в духовному, - тоді не має людина ніякої іншої ради, як лише плакати Творцеві, щоби змилостивився над нею і усунув би з неї цей заслін, з її очей та серця.

А феномен плачу є річчю великою та важливою. Адже це як сказали мудреці: «Усі ворота замкнені, крім воріт сліз». І про це у всіх виникає складне питання: якщо ворота сліз не замкнені, навіщо взагалі потрібні ворота?

І сказав, що це подібно до людини, яка просить у ближнього свого щось нагально потрібне. І потреба доходить їй до серця, і вона просить і благає ближнього всіма можливими видами мольби та прохань. А ближній її не звертає на все це уваги. І коли людина бачить, що немає чого вже молити й просити, тоді вона підносить голос свій в плачу. І про це сказали: «Усі ворота замкнені, крім воріт сліз». Тобто, коли не зачинені ворота сліз? - саме в час, коли всі ворота зачинені, тоді є місце для воріт сліз, і тоді видно, що вони не замкнені.

Але ж, коли ворота молитов відчинені, тоді ні до чого ворота сліз та плачу. Це зветься, що ворота сліз таки замкнуті. Однак, коли ворота сліз не замкнуті? - саме тоді, коли зачинені всі ворота, тоді ворота сліз відкриті, оскільки поки що є людині рада, - молитва та прохання.

Це й є сенсом «У прихованні плач, душе моя», тобто коли людина приходить до стану приховання, тоді «плач, душе моя», через те, що не має вона іншої ради. І це є поняттям: «Все, що є в руці твоїй і силі твоїй зробити, - роби».