Лист 16
(переклад з івриту)
П’ятниця, переддень суботи глави Мішпатім, 20 швата 1926 року, Варшава
Другові душі моєї, раву ..., нехай світить його світильник, побажання доброго здоров’я.
Учора одержав твого листа, і втішався, бо побачив, що все ж захочеш ти виконати моє бажання. А щодо твого першого запитання, то слова твої дуже невиразні. А тема ця дуже глибока. Наразі я зайнятий, і все ж розширю трошки описання теми, може зрозумієш і сприймеш її відтепер.
Вже говорив я від імені Бааль Шем Това, що до того, як виконати заповідь, не треба взагалі думати про особисте управління, а навпаки, має людина сказати: «Якщо не я собі – хто мені?» Але після дії зобов’язана людина заспокоїтися і вірити, що не завдяки «силі моїй і міці руки моєї» виконав я цю заповідь, а лише силою Творця, бо так задумав про мене з самого початку, і так був я вимушений зробити.
Такий самий порядок і в справах нашого світу, бо вони відповідають одне одному, духовне та матеріальне. Тому перш ніж виходить людина на вулицю здобути собі щоденний заробіток, треба їй відкинути свої думки про особисте управління, і тоді вже сказати: «Якщо не я собі – хто мені?» І вдатися до всіх заходів, які роблять матеріальні створіння, щоб як і вони, здобути собі свої копійки.
Однак увечері, коли приходить додому і заробіток його при ньому, боронь Боже й подумати, що завдяки численності своїх видумок дістав той здобуток, адже навіть коли просидів би в льосі весь той день, так само мав би той заробіток в руках. Бо так задумав про нього Творець з самого початку, і так мало статися.
І попри те, що для зовнішнього розуму це є речами суперечливими, і не прийнятні для серця людського, все ж зобов’язана людина вірити так, бо саме таке присудив їй Творець в Своїй Торі, через книги та їхніх авторів.
І це є суттю поєднання «АВАЯ Елокім», де суть АВАЯ це особисте управління, коли Творець являє собою все і не потребує, щоби «мешканці глиняних домів» допомагали Йому. А Елокім - за ґематрією а-тева (природа), коли людина поводиться згідно зі своєю природою, яку Творець втілив у системи матеріальних неба й землі, і дотримується законів, як і решта матеріальних створінь, але разом з цим вірить в ім’я АВАЯ, тобто, в особисте управління, а отже, поєднує одне з одним, - «і будуть як одне в його руці», - і приносить цим задоволення своєму Створювачу, і дає цим світло в усі світи.
І це є суттю трьох речей: заповідь, гріх, дозвіл. Так, що заповідь є місцем святості. Гріх є місцем сітри ахри (букв. «іншої сторони»). А дозвіл, що не є ні заповіддю, ні гріхом, - це місце системи, за яку воюють святість та сітра ахра. І коли людина робить дозволені речі, і не поєднує їх з володінням святості, все це падає у власність сітри ахри. А коли людина зміцнюється, аби робити з тим, що належить до дозволеного, поєднання з Творцем, в міру своїх сил, - повертає дозволене у власність святості.
І цим я пояснив те, що сказали наші мудреці: «З цього висновується, що надано лікарю дозвіл лікувати». Пояснення: хоча лікування, безсумнівно, в руках Творця, і людські мудрування не впливають на Нього, все ж повідомив Він нам в святій Торі: «А лікар вилікує», повідомити нам, що це є дозволом, тобто місцем системи, що між заповіддю та прогріхом. Якщо так, то ми зобов’язані, зі свого боку, піддати під владу святості цей «дозвіл». А як можна його підкорити? Так, що коли людина йде до вправного лікаря, і той дає їй ліки, тисячу разів випробувані, і потім, коли заслуговує дістати одужання і здоров’я, тоді зобов’язана вірити, що і без лікаря Творець вилікував би її. Бо вже визначено їй життя ще заздалегідь, і замість того, щоб виспівувати хвалу та славу лікарю-людині, вона дякує і вихваляє Творця, і цим забирає і дозвіл в межі святості.
Тим же чином діють і щодо решти «дозволеного». І цим все більше розширюються межі святості, так, що святість поширюється повною мірою, і раптом людина бачить себе і весь свій духовний рівень, що стоїть вона і живе в палаці святості. Бо настільки розширилася святість і її межі, що вже займає своє справжнє місце. І зрозумій це.
Все сказане пояснював я вам вже кілька разів, тому що ці поняття є каменем спотикання для багатьох людей, які не отримали ніяких пояснень щодо особистого управління, а «для раба зручно жити забутим». І замість роботи воліє певності, і ще більше прагне відкинути сумнівні питання щодо своєї віри, і хоче побачити собі знаки та дива надприродні, тому й зазнають кари і «кров їхня їм же на голові». Бо від самого гріха Адама а-Рішона й вище винайшов Творець виправлення для цього гріха за принципом АВАЯ Елокім, так, як я пояснив. І це суть сказаного: «В поті обличчя свого їстимеш хліб», а природа людини така, що дуже важко їй сказати «дарування Творця» про те, що сама досягла великими зусиллями. І, само собою, має вона місце для роботи, - зміцнитися в повній вірі в особисте управління, і вирішити, що навіть без своєї роботи дістала б усе це. І тим все більше підсолоджується цей гріх.
А тому, після того, як ти пізнав це і написав, що природа є умовою від Творця, як же ти знову засумнівався, щоб переступати іноді, боронь Боже, правило і було заради того, що буде. А хто порушує умову Творця, певно і безсумнівно, не матиме удачі, бо не поєднує Творця з АВАЯ Елокім. А «тому, хто говорить згрішу і розкаюсь, - не дають можливості розкаяння». І ще, - навіщо йому випробування, коли існують практичні дії. Також я розумію, звідки приходять думки, що не треба визначати особисте управління, і вже багато разів попереджав я про це.
А те, що ти написав щодо сказаного, що жалкувати про тілесні внутрішні поштовхи, то це напевно є неодмінним обов’язком, і якщо ти чоловік мужній, то ні впродовж дня, ні взагалі постійно не знаходитимеш під час перевірки ніяких плям. Тобто, що і ти допоміг хоч у чомусь такому результату. А тим більше щодо моментів злості, періодів заздрості, відчуття погорди тощо, бо все це є плямами, які походять від сплетінь уявлень, що «сила моя і міць руки моєї» присутні в моїх надбаннях та здобутках. Однак потрібна велика майстерність, щоб не впасти через це в недбалість в роботі, бо не зможе нацькувати добре начало на зле начало, і сказати: «Якщо не я собі, - хто мені?» і тому подібне. Як написано: «А дурень - гнівливий та самовпевнений», а треба так, як я написав зі слів Бааль Шем Това, і все, наведене вище, є законами постійними і не скасуються, боронь Боже, і вони є вічністю.
І треба зрозуміти з цього, що Його думки - не наші думки і щодо Творця не існує суперечливості в дійсності, і все це оцінюється лише нашими п’ятьма відчуттями. І також маємо зрозуміти, що всі літери і їхні сполучення, з нашого боку вони пристрасно бажані, а з боку походження від вищого, всі вони включені в два види форм. І це – категорія спокій і категорія невдоволення, що спричинюють все, що відбувається в світі. Бо спокій включає в себе умиротворіння та всі насолоди. А невдоволення включає силу руху і всі ... і всі рухи ... оновлення створіння. Що є суттю написаного: «Утворює світло і творить темряву...
Єгуда Лейб