Міжнародний конгрес «Кабала ле-Ам» – З'єднуємося з Немає Нікого, крім Нього – травень 2025

Урок 6: Молитва багатьох для розкриття Одного

1. Рабаш. Стаття 15 (1986). "Молитва багатьох"

(переклад з івриту)

І цим можна пояснити слова Зоар, де дається порада тим людям, у яких є внутрішня вимога, і не можуть змиритися зі становищем, в якому вони перебувають. Адже вони не бачать ніякого просування в роботі Творця, але вірять в те, що написано: «Любити Творця Всесильного твого, слухатися Його і злитися з Ним, бо Він є життям твоїм й довголіттям твоїм». І бачать, що не вистачає їм любові і злиття, і не відчувають життя в Торі, і не можуть дати собі якоїсь ради – прийти до відчуття в органах (бажаннях) щодо того, що говорить нам написане в Торі.

А рада цьому така: просити за весь загал, тобто, за все, що людина відчуває, що бракує загалу, і просить наповнення, тоді неможливо їй сказати, що вона відокремлюється від суспільства, тобто говорить, що належить їй більше, ніж є у всього загалу. А - «в своєму народі я мешкаю». Тобто, я прошу за весь загал, тому що хочу прийти до стану, коли не буду турбуватися ні про що для себе, а лише про те, щоб принести задоволення Творцю. Якщо так, то не важливо мені, чи є Творцю задоволення від мене, чи ту саму втіху Він може отримати від інших.

Це означає, що людина просить у Творця щоби дав нам усвідомлення того, що називається "все заради Творця", тобто, щоб бути впевненим в собі, що не обманює людина себе в тому, що хоче віддавати Творцю. Адже, можливо, насправді вона думає про власну вигоду, про те, щоб самій відчути задоволення й насолоду.

Тому вона молиться за все суспільство. Адже якщо є кілька людей в усьому загалі, які можуть досягти мети, якою є злиття з Творцем, і щоб з цього було більше задоволення Творцеві, ніж якби тільки вона сама удостоїлася наближення до Нього, - вона поступається собою, і хоче, щоб Творець допоміг їм, тому що з цього буде задоволення вгорі більше, ніж від її служіння. І через це людина молиться за суспільство, щоб Творець допоміг усьому загалу і дав йому це відчуття, тобто, щоб було задоволення від того, що можуть віддавати Творцю, аби Йому було з цього задоволення.

Отже, в кожному випадку має бути «іт’арута де-летата» (пробудження знизу). А пробудження згори отримають інші, ті, про яких Творець знає, що Йому буде від цього більше користі.

Виходить, що якщо є у людини сили просити такою молитвою, це напевно буде їй справжньою перевіркою, чи згодна  вона з такою молитвою. Але якщо вона знає, що це тільки порожні слова, - то що вона може зробити, коли бачить, що тіло (егоїзм людини) не погоджується на таку молитву, щоб була дійсно чиста віддача без домішок отримання?

Є цьому лише одна, відома, рада, - хай людина молиться Творцеві і вірить вище знання, що Він може допомогти їй і всьому суспільству в цілому.

2. Рабаш. Стаття 15 (1986). "Молитва багатьох"

(переклад з івриту)

І з цього зрозуміємо важливість молитви багатьох, як написано: «В народі своєму я мешкаю», і Зоар каже: «І тому не повинна людина відділяти себе від народу ніколи, тому що милосердя Творця завжди перебуває на всьому народі разом». А означає це, що коли людина просить Творця, щоб дав їй келім віддачі, як сказано мудрецями: «Як Він милосердний, так і ти милосердний», то людина повинна просити за всю громаду, тому що тоді дається взнаки, що її намір – щоб Творець дав їй келім чистої віддачі, адже «Милість Творця завжди на всьому народі разом». Як відомо, «З небес (від Творця) не дають половину», що означає, що коли з небес дають достаток вниз, - це для всього суспільства.

3. Рабаш. Стаття 7 (1986). "Важливість молитви багатьох"

(переклад з івриту)

Поняття «молитва багатьох», - пояснив мій батько й учитель, що коли людина молиться за багатьох, це називається «молитва багатьох». І це те, що молитва багатьох називається «часом бажання». Бо в час, коли людина молиться за себе, тоді є щодо неї обвинувачі: чи насправді варто її молитві бути прийнятою, чи ні. Тоді як, якщо вона молиться за багатьох, тоді не можна сказати, що потрібно розглянути її справу й подивитися, чи варто відповідати їй на її молитву, адже вона не просить нічого для себе, а просить для загалу.

І через це сказали, що молитва багатьох (молитва за загал) називається «часом бажання», коли молитва людини приймається.

4. Рабаш. Записка 217. "Біжи, милий мій"

(переклад з івриту)

І є великим правилом те, що людина зветься створінням, тобто тільки вона сама. А зовні, поза нею, це вже свята Шхіна. Виходить, що коли людина молиться за своїх сучасників, це зветься, що вона молиться за святу Шхіну, тому що та у вигнанні, і потребує повного визволення. І це вже поняття вічності. І саме в такий спосіб може проявитися світло милосердя.

І є ще одна причина, з якої маємо молитися лише за всіх, через те, що треба розкрити світло милосердя, котре є категорією світла віддачі. І це є правилом, що не можемо нічого отримати без тотожності, бо завжди має бути категорія подібності. Тому, коли людина пробуджує милосердя для себе, виходить, що займається вона егоїстичним отриманням. І що більше примножує молитву, мало того, що не готує клі тотожності [з Творцем], а навпаки, утворюються в ній іскри отримання.

Виходить, що людина йде зворотним шляхом, тобто їй треба підготувати клі віддачі, а вона підготувала клі отримання. А «злийся з Його властивостями» - це саме «як Він милосердний, так і ти милосердний». Тому, коли людина молиться задля загалу, виходить, що цією молитвою вона працює в категорії віддачі. І що більше вона молиться, в цій же мірі утворює клі віддачі, щоб змогло проявитися щодо неї світло віддачі, зване «милосердя».

І тим, що отримують світло милосердя, є можливість потім рокритися властивості «і милостивий».

5. Зоар. Том 1. Передмова до книги Зоар. "Тора і молитва", п. 183

(переклад з івриту)

…молитва, яку ми підносимо, є виправленням святої Шхіни аби притягнути до неї наповнення благом, що рятує її від усіх недоліків. Саме тому всі прохання - у множині, такі як: «І даруй нас знанням Твоїм», «і поверни нас, Батько наш, до Тори Твоєї».

Адже молитва підноситься за спільність Ісраеля, і все, що є в святій Шхіні, є у всього Ісраеля. І все, що їй бракує, бракує всьому Ісраелю. Таким чином, коли ми молимося за весь Ісраель, ми молимося за святу Шхіну, тому що це - те ж саме. І тому перед молитвою ми повинні побачити те, чого недостає Шхіні для того, аби знати, що саме необхідно виправити в ній і чим наповнити її.

Усі молитви світу, тобто молитви багатьох — це і є справжні молитви. А молитва самотнього не доходить до Святого Царя інакше, як із великою силою. Адже перш ніж молитва увійде, щоби прикрасити своє місце, Творець спостерігає за нею, вдивляється в неї й розглядає гріхи та заслуги тієї людини — чого Він не робить у випадку молитви багатьох. Адже скільки з тих молитов не походять від праведників, але попри це всі вони приймаються Творцем, і Він не зважає на їхні провини.

«Він звернувся до молитви самотнього» — тобто Він уважно розглядає цю молитву, перевертає її з усіх боків і дивиться: з яким наміром була вона вимовлена, хто та людина, що молиться, і які її вчинки. Тому людина має звертатися з молитвою, перебуваючи серед громади, адже «Він не знехтував молитвами їхніми», навіть якщо не всі мають щире серце й правильний намір. А сказане: «Він звернувся до молитви самотнього» — означає, що саме до молитви самотнього Він звертається, вдивляючись у неї. А щодо молитви багатьох — «Він не знехтував молитвами їхніми», навіть якщо вони не досконалі.

Інше тлумачення. «Він звернувся до молитви самотнього» — тобто Він приймає цю молитву, але «це той самотній, який включений у багатьох» — тому його молитва, як молитва багатьох. «А хто цей самотній, включений у багатьох? — Яков, який об'єднує дві сторони» — праву і ліву, тобто Авраама та Іцхака. «І покликав він своїх синів і возніс за них молитву. А що це за молитва, яка цілковито приймається вгорі? Це молитва про те, щоби сини Ізраїлю не загинули в вигнанні». Пояснення: будь-яка молитва, промовлена за Шхіну, приймається повністю, бо коли Ізраїль у вигнанні — Шхіна разом із ними, і тому така молитва вважається молитвою за Шхіну і цілком приймається.

7. Зоар. Глава Ваєце. Стаття "Пам'ять та спогад", п.п. 284-285

У якому б стані не перебувала людина, коли вона підносить свою молитву, вона повинна включатися в інших, бути частиною всього суспільства. Як у випадку з шунамітянкою, якій пророк Еліша сказав: «Чи не потрібно поговорити за тебе з царем або з воєначальником?» — «Чи не потрібно поговорити за тебе з царем?» — бо це був святковий день, Початок року (Рош hа-Шана). У цей день Небесне Царство (Малхут) панує, щоби судити світ, і Творець у цей час називається Царем справедливості. Тому Еліша й сказав їй: «Чи не потрібно поговорити за тебе з царем?» — тобто він мав на увазі Творця як Царя.

А вона відповіла: «Серед мого народу я живу». Іншими словами, вона сказала: «Я не хочу виділятися нічим на небесах, а повністю включитися в інших, і не бути винятком». Так само й людина повинна вливатися в громаду й не вважати себе особливою, щоби обвинувачі не знайшли підстави нагадати про її гріхи.

8. Рабаш. Стаття 5 (1991). "Що означає в духовній роботі, що добрі діяння праведників є їхнім породженням"

(переклад з івриту)

Ми просимо, щоби Творець дав нам силу щоби ми змогли чинити всі наші дії «заради Тебе», тобто на користь Творцю. Якщо ж ні, тобто якщо Ти не допоможеш нам, тоді будуть всі наші діяння виключно для нашої особистої користі. І це є поясненням «якщо ні», тобто, якщо не допоможеш нам, будуть всі наші діяння лише заради нас самих, собі на користь. Бо немає нам сил для подолання нашого бажання отримувати. Отже, допоможи нам, щоб мали ми змогу працювати для Тебе, тому Ти мусиш допомогти нам. І це зветься «зроби це заради Себе», тобто виконай це діяння, дай нам силу бажання віддачі. Інакше, тобто, «якщо ні», - ми пропали. Це означає, що ми залишимося в бажанні отримувати ради особистої користі.