11. Поняття "радість у трепеті" в духовній роботі

Почуто в 1948 році

(переклад з івриту)

Радість називається категорією любові, яка є феноменом "суще". І це подібно до того, хто будує собі дім, і не робить у стінах дому ніяких недоліків. Виходить, що не має він жодної можливості увійти в будинок, бо немає в стінах дому порожнього місця, аби була можливість увійти в дім. І тому треба робити порожнє місце, щоб завдяки цьому місцю порожньому він увійшов би в дім.

Тому там, де є любов, треба діяти також і страхом, бо страх – це порожнина. Тобто треба людині пробудити страх - раптом не зможе спрямувати себе ради віддачі. А коли є обидва, тоді є довершеність. Інакше кожне бажає анулювати іншого.

Тому треба старатися, щоб обидва були в одному місці. І це є поняттям про необхідність і любові, і страху. Де любов називається сущим, а от страх зветься недоліком і порожнечею. І лише коли обидва разом, є досконалість. І це зветься "дві ноги". А саме коли людина має дві ноги, вона може йти.