8. Яка відмінність між тінню святості та тінню сітра ахри

Почуто в тамузі 1944 року

(переклад з івриту)

Писання говорить: "Поки не повіяв день і не побігли тіні" (Пісня пісень, 4:6).

І маємо зрозуміти, що означає "тіні" в духовній роботі та що таке "дві тіні". А справа в тому, що коли людина не відчуває, що існує управління Творця, те, що Він управляє світом як Добрий і той, Хто дає добро, це визначається як тінь, що затуляє сонце. Тобто, як коли матеріальна тінь приховує світ сонця, це нічого не міняє для самого сонця, і воно світить на всю свою силу. Так і те, що людина не відчуває реальність управління Творця, не робить жодної зміни вгорі, бо вгорі немає ніяких змін, як написано «Я АВАЯ не змінював».

Проте всі зміни відбуваються в тих, хто сприймає. І щодо цієї тіні, тобто цього приховання, треба розрізняти дві категорії:

1. Коли поки що має людина можливість подолати морок та приховання, які вона відчуває, і виправдати Творця, і молитися Творцеві, аби Він освітив би їй очі, щоб побачити їй, що всі приховування, які людина відчуває, з’явилися від Творця. Тобто Творець спричинює їй все це, для того, щоб виказала б свою молитву й забажала злитися з Творцем. І це тому, що лише через страждання, які людина дістає від Творця (а вона бажає звільнитися від свого лиха і втекти від страждань), робить все, що в її силах. Тому, коли вона відчуває приховання й страждання, тоді, напевне, застосує відомі ліки, якими є примноження молитов, щоб Творець допоміг, вивівши її зі стану, в який вона потрапила. І в цьому стані поки що людина вірить в управління Творця.

2. Коли людина приходить до стану, що вже неможливо їй зміцнитися й сказати, що всі страждання та болі, які нею відчуваються, через те, що Творець послав їй, щоб завдяки цьому була б у неї причина піднятися ступенем вище. Тоді вона приходить до стану зневіри, бо не може вірити в управління Творця. І, природно, не може вона тоді молитися. Виходить, що є два види тіней. Це й є сенсом "І побігли тіні", тобто тіні зникнуть зі світу.

І ось, тінь кліпи називається "Інший бог оскоплений і не приносить плодів". Тоді як святістю називається: "Тіні його жадала я, і сиділа, і плід Його солодкий піднебінню моєму". Тобто говорить людина, що всі приховання та страждання, які вона відчуває, тому, що Творець послав їй ці стани, аби мала б вона можливість працювати вище знання.

І якщо має людина силу сказати так, тобто, що Творець спричинює їй всі ці обставини, то це їй на користь, тобто цим вона може прийти до роботи ради віддачі, а не на власну користь. Тоді людина приходить до усвідомлення, тобто вона вірить, що Творець втішається саме від такої роботи, яка повністю побудована вище знання.

Виходить, що людина не просить тоді у Творця, щоб пішли тіні зі світу, а каже тоді: "Я бачу, що Творець бажає, аби я працювала для Нього саме так, коли все вище знання". Коли так, то все, що б людина не робила, вона говорить: "Звичайно ж Творець втішається від цієї роботи. Якщо так, мене не хвилює те, що я працюю в стані приховання обличчя Творця", тому що вона бажає працювати заради віддачі, тобто, щоб Творець діставав би задоволення. А тому немає їй ніякої низості від цієї роботи, тобто, що відчувала б, що перебуває в стані "приховання обличчя", коли Творець не має втіхи від цієї роботи.

Навпаки, людина згодна з управлінням Творця. Тобто з тим, як Творець бажає, щоб вона відчувала реальність Творця під час роботи, людина згодна серцем і душею, бо не дивиться на те, що могла б відчувати втіху, а дивиться на те, щоб Творець міг би мати задоволення. Виходить, що ця тінь дає їй життя.

І це називається "Тіні його жадала я". Тобто людина жадає такого стану, коли змогла б зробити хоч деяке подолання вище знання. І виходить, що коли людина не докладає зусиль у стані приховання, коли є їй можливість молитися, щоб Творець наблизив її і проявляє недбалість в цьому, то посилають їй друге приховання, коли навіть молитися не може. І це з причини гріха, адже не старалася з усіх сил молитися до Творця. Тому й дійшла до такої ницості.

Але після того, як дійде такого стану, тоді зглянуться над нею згори, і дають їй ще раз пробудження з висі. І починається знову той же процес. Аж поки врешті-решт людина не зміцниться в молитві. І Творець чує її молитву, і Він наближає її й повертає до добра.