7. Що означає в духовній роботі, що звичка робиться другою натурою

Почуто в 1943 році

(переклад з івриту)

Завдяки звичці, коли людина привчає себе до будь-чого, це робиться в неї другою натурою. Тому не існує нічого, у чому б людина не змогла відчути Його реальності. Тобто попри те, що немає в неї відчуття цієї речі, все ж завдяки призвичаюванню, вона починає її відчувати.

І слід знати, що існує різниця між Творцем і створіннями щодо відчуттів. У створінь є "той, хто відчуває" і "те, що відчувають", той, хто осягає, і те, що осягається. Тобто є в нас феномен спільного між тим, хто відчуває і певною реальністю. Тоді як реальність без того, хто відчуває, - це лише сам Творець, щодо якого "Думка не осягає Його абсолютно".

У той час, як у людини все, що є для неї реальністю, є лише завдяки тому, що відчуває цю реальність. І також істинність реальності оцінюється як така лише відносно того, хто її відчуває. Тобто те, що смакує той, хто відчуває, це для нього є істиною. Іншими словами, якщо він відчуває гіркий смак у наявній дійсності, тобто, коли почуває в певному стані, що зле йому, і страждає від цього, то в духовній роботі така людина називається грішником через те, що звинувачує Творця, адже Він зветься Добрим і тим, Хто дає добро, оскільки впливає на світ лише добром. А за почуттям людини, вона бачить, що отримала від Творця навпаки. Тобто стан, в якому вона перебуває, поганий.

І з викладеного маємо зрозуміти те, що сказали мудреці: "Створено світ тільки або для закінчених грішників, або для абсолютних праведників" (трактат Брахот, 61). Означає це, як зазначено вище, що або людина "куштує" і відчуває добрий смак у світі, і тоді вона виправдовує Творця, і говорить: Творець дає у світі лише благо. Або, якщо вона відчуває гіркий смак у світі, тоді вона – грішник, через те, що звинувачує Творця.

Виходить, що все вимірюється відповідно до відчуттів людини. Але ж до Творця не відносяться всі ці відчуття, як сказано в "Пісні єдності": "Яким Ти був – повік будеш, ні нестачі, ні надлишку в Тобі не буде". Тому всі світи та всі зміни вони стосуються лише тих, хто сприймає, відповідно до людини, яка осягає.