Заповідь восьма

228) Восьма заповідь: любити прибульця, який збирається зробити обрізання та увійти під покров крил Шхіни. І вона, Малхут, вводить під свої крила тих, хто, відокремлюючи себе від іншої, нечистої сторони, наближається до неї, як сказано: «Нехай виведе земля з себе істоту живу по виду її».

Вираз «крила Шхіни» є дуже великим і глибоким поняттям, але ми будемо пояснювати його в мірі необхідності зрозуміти те, про що ми будемо говорити. Малхут, Нуква Зеїр Анпіну, називається Шхіною (обителлю) у відношенні до розкриття її, оскільки вона ніколи не покидає нас, навіть у той час, коли ми є найбільш віддаленими від неї. Як ми вивчаємо: «У будь-якому місці, куди б не виганяли (Ісраель) - Шхіна разом з ними». І сказано: «Той, хто перебуває з ними в нечистоті їхній». У цій властивості називається Зеїр Анпін «Тим, хто перебуває в обителі (Шохен)», а Нуква «Обителлю (Шхіна)». І це розкриття може бути лише тоді, коли ЗОН знаходяться в стані «панім бе-панім (досл. лицем до лиця) на рівному ступені», тому що світіння цього зівуґу (злиття) є тоді настільки великим, що проявляється єдність навіть над місцями, найбільш віддаленими і скороченими.

Відомо, що великий стан (ґадлут) ЗОН не настає відразу, але спочатку будується малий стан (катнут) ЗОН в мохін де-ВАК, і після цього відбувається ґадлут. Це відбувається на всіх ступенях ЗОН. І навіть коли ЗОН наповнюються мохін великого стану (ґадлут), мохін малого стану (катнут) не анулюються, оскільки вони теж сприяють зівуґу, що породжує мохін великого стану (ґадлут), котрі називаються «крила Шхіни».

Про це сказано: «І будуть ті херувими з простягнутими вгору крилами вкривати своїми крилами покриття (ковчегу)». Головне їхнє призначення - розправляючи крила, прикривати світіння зівуґу ґадлуту таким чином, що навіть найбільш віддалені зможуть наповнитися світлом цього зівуґу і при цьому нічого не перепаде кліпот. Бо ті, хто ще не досяг остаточної чистоти, завжди відштовхуються світлом святості через побоювання, що можуть віддати його наповнення кліпот. Але зараз, завдяки прикриванню крилами, наповнення охороняється так ретельно, що навіть ті, хто знаходиться зовсім поруч з кліпот, не зможуть, оступившись, впустити це наповнення до кліпот, бо ці крила оберігають їх.

Тому для того, хто прийшов набути віри та зробити обрізання, не дивлячись на те, що тіло (гуф) його походить від властивості «крайньої плоті», бо праотці його не стояли біля гори Синай і не припинилася в них нечистота змія, все ж є у нас сили підняти його у вищу святість за допомогою підйому МАН для великого зівуґу ЗОН панім бе-панім, де правлять крила Шхіни, - тобто вони розправляють свої крила і прикривають світло зівуґу. Тоді ми можемо підняти туди і душу прибульця, і він освячується світлом цього зівуґу. І, незважаючи на те, що не є ще остаточно чистим, він може в цей час наповнитися світлом цього зівуґу.

Адже крила оберігають його від того, щоби наповнення не перейшло до кліпот, хоча й він є до них близьким. І сказано: «Під крилами Шхіни», - оскільки вони можуть отримувати тільки від світла Малхут, лише від крил її, зовнішньої частини Малхут, але не від самої Шхіни, та вже тим більше, - не від самого Зеїр Анпін.

Малхут вводить їх під свої крила. І не повинно викликати питань те, що раніше сказано: «Щоб звести під крила Шхіни», тобто ми самі повинні підняти прибульця під крила Шхіни, а тут йдеться про те, що сама вона вводить їх під свої крила, тобто Шхіна сама піднімає їх до себе? Справа в тому, що душу прибульця можна наблизити лише за допомогою зівуґу ґадлуту, бо тільки тоді крила Шхіни вкривають світіння цього зівуґу.

Тому ми спочатку повинні підняти МАН, щоб пробудити цей зівуґ ґадлуту, викликавши світіння цього зівуґу для його душі, і тоді Шхіна розправляє крила свої, вкриваючи світло цього зівуґу, і вводить під свої крила душу цього прибульця. Таким чином, спочатку ми піднімаємо душу прибульця, а потім, коли вона піднялася, Шхіна приймає її під свої крила.

229) Не можна сказати, що ця «істота жива (нефеш хая)», що перебуває в Ісраелі, уготована для всіх, але, як сказано: «Істота жива по виду її», - тобто для Ісраеля, а не для прибульців. Скільки проходів і кімнат, що розкриваються один за одним, веде в ту землю, яка називається «живою», - під крила її.

Пояснення. Душа прибульця може піднятися лише в той час, коли ми піднімаємо МАН, що викликає зівуґ ґадлуту, і тоді ми притягуємо до себе світіння «нешама» від цього зівуґу. Саме тоді відбувається «розправлення крил Шхіни», і туди піднімається душа прибульця, наповнюючись там світлом цього зівуґу. Тому «не можна сказати, що ця "істота жива (нефеш хая)", що перебуває в Ісраелі, уготована для всіх», - адже тоді можна подумати, що і прибулець отримує від світла цього зівуґу «нефеш хая (істоти живої)», викликаної Ісраелєм для світіння їхнім душам. «Але, як сказано: "Істота жива по виду її"», - тобто прибульці отримують світіння від зівуґу, що відноситься до їхнього виду, але тільки від зовнішньої властивості цього зівуґу, а не від внутрішньої, котра відноситься виключно до Ісраеля.

«Крила» - це ВАК стану катнуту, використовувані і під час ґадлуту, щоби приховати світло цього зівуґу. У цьому ВАК є ХАҐАТ НЕГІ. ХАҐАТ - це так звані «кімнати для поселення». НЕГІ називаються «проходами», і вони - лише місце відчинення та входу в ці кімнати, але в них самих селитися не можна, оскільки вони служать лише для входу і виходу. Бо основа ХАҐАТ - це Тіферет, їхня середня лінія, що є завершеним клі і місцем отримання світла хасадім. А основа НЕГІ - це єсод, середня лінія, в якій немає місця отримання для себе, і вона служить лише шляхом, за допомогою якого піднімається відбите світло. І тому НЕГІ називаються «проходами».

І сказано: «Скільки проходів та кімнат, що розкриваються один за одним, веде в ту землю, яка називається "живою", - під крила її». Оскільки вона повинна ввести під крила свої прибульців всіх сімдесяти народів, і тому вготовані для них стільки «кімнат» - в ХАҐАТ цих крил, і стільки «проходів» - в НЕГІ цих крил. Властивість «нефеш» вони отримують від цих «проходів», а властивість «руах» - від «кімнат».

230) У правому крилі Малхут є два проходи, які відходять від цього крила до двох інших народів, що є особливо близькими до Ісраелю, для того, щоби ввести їх в ці проходи. А під лівим крилом є два інших проходи, що відходять до двох інших народів, які іменуються Амон та Моав. І всі вони називаються «нефеш хая».

Раніше говорилося про безліч проходів, а тут йдеться про те, що тільки два справа і два зліва. Справа в тому, що тут мовиться тільки про загальні проходи, тобто є два загальних проходи праворуч, для тих народів, які відносяться до правої (сторони). І також є два загальних проходи зліва, для народів, що відносяться до лівої сторони. Два народи з правої сторони включають всі народи, що існують з правої сторони, та які відносяться до двох загальних проходів у правому крилі, і Зогар не вказує, хто вони. І також два народи з лівої сторони, що включають всі народи лівої сторони, і це - Амон та Моав, котрі відносяться до двох загальних проходів лівого крила.

І всі вони називаються «нефеш хая». Всі душі прибульців, які приходять від усіх народів, називаються по імені «нефеш хая (істота жива)», оскільки вони можуть отримувати наповнення тільки від зівуґу великого статну (ґадлут) ЗОН, коли самі ЗОН знаходяться на місці вищих Аба ве-Іми. І тоді називається Малхут «нефеш хая (істота жива)», бо виходить вона від світла Аба ве-Іми, яке є світлом «хая». І оскільки душі прибульців отримують наповнення «нефеш хая» від крил, самі вони теж називаються «нефеш хая».

231) І безліч інших прихованих кімнат та інших палат є в кожному крилі. З них виходять сили духу (рухот), якими наділяються всі, хто прийшов набути віри. І тоді вони називаються «істота жива (нефеш хая)», але - «по виду її». І всі вони входять під крила Шхіни, але не більше.

Пояснення. Кожне крило складається з ВАК, тобто ХАҐАТ (Хесед-Ґвура-Тіферет) НЕГІ (Нецах-Год-Єсод), званих «кімнати» та «проходи». І для кожного народу є особлива кімната в ХАҐАТ та особливий прохід в НЕГІ. Від проходів кожен з них отримує живильну силу (нефеш), а від кімнат кожен переймає силу духу (руах). Кімнати ці приховані, тому що ХАҐАТ де-ВАК являють собою вкриті хасадім, котрі укриті від світіння хохма.

232) «Однак душа (нешама) Ісраеля виходить зі ствола (гуф) Древа», - Зеїр Анпіну, - «і звідти відлітають душі в ту землю», - Малхут, - «в самі заповідні надра її». Як сказано: «Бо ви станете країною жаданою». Тому Ісраель називаються «дорогий син», «і нутро моє схвилювалося за нього», і називаються вони «ті, що виношені в материнській утробі», а не від крил, що знаходяться поза тілом. І у прибульців немає частки у вищому дереві, Зеїр Анпіні, і тим більше, - в його гуф (стовбурі). Але їхній уділ - в крилах Малхут, не більше.

Прибулець входить під крила Шхіни, але не більше. Праведні прибульці - це ті, хто перебуваючи в цьому місці, відносяться до нього, але не належать до його внутрішньої сутності. Тому сказано: «Нехай виведе земля з себе істоту живу по виду її». Яку? «Худобу, і плазуна, і звіра земного, по виду його». Всі отримують «нефеш (живильну силу)» від цієї «хая (живої істоти)», але кожен по виду його, - належне йому.

Зеїр Анпін зветься «дерево», «Древо життя», а Нуква називається «земля життя», - тобто у великому стані (ґадлут), коли вони вдягають вищі Аба ве-Іму, мохін де-хая. Душа (нешама) Ісраеля походить від стовбура (гуф) цього дерева, від внутрішньої сутності Зеїр Анпіну. «І звідти відлітають душі в ту землю», - Малхут, - «в самі заповідні надра її». Тобто завдяки зівуґу (поєднанню) «дерева», Зеїр Анпіну, з «землею життя», Зеїр Анпін передає душі Ісраеля Нукві, самій внутрішній сутності її. А від неї отримують свою душу Ісраель.

Але вони відрізняються від прибульців, які отримують наповнення лише від Нукви, і лише від зовнішньої сутності Нукви, - від крил її, а не від внутрішньої її сутності, яка і називається «самі заповідні надра її». Справа в тому, що у Нукви є три парцуфи, котрі вдягають один в одного, - ібур-єніка-мохін (виношування-вигодовування-розум). Парцуф мохін одягнений в парцуф єніка, а парцуф єніка вдягнений в парцуф ібур. І знай точно, що Ісраель походять від самої внутрішньої сутності Нукви - від парцуфа мохін.

І тому називаються Ісраель «дорогий син», «і нутро моє схвилювалося за нього», і називаються вони «ті, що виношені в материнській утробі», а не від крил, які відносяться до її зовнішнього властивості. Пояснення. НЕГІ нукви називаються утробою, оскільки там місце виношування і зростання душ Ісраеля. Однак не мовиться про НЕГІ двох зовнішніх парцуфів - ібур та єніка, що відносяться до властивості «крила», а про НЕГІ парцуфа мохін, які є властивістю «ті, що виношені в утробі». Як сказано: «Хіба не дорогий син Мені Ефраїм, хіба не улюблене дитя він? Адже кожного разу, як Я заговорю про нього, Я довго пам'ятаю про нього, тому ниє нутро Моє про нього».

Душі Ісраеля відносяться до внутрішньої властивості Малхут, званої «укрите в утробі», і тому сказано: «Ниє нутро Моє про нього», і Писання називає їх «ті, що виношені в материнській утробі». І всі вони походять від НЕГІ парцуфа мохін, а не від «крил», які знаходяться поза тілом (гуф), і не від НЕГІ двох зовнішніх парцуфів, званих «крила».

І сказано, що «у прибульців немає частки у вищому дереві, Зеїр Анпіні, та, тим більше, - в гуф (стовбурі) його. Але їхній уділ - лише в крилах Малхут, не більше», - тобто під крилами Шхіни, але не більше. Тому вони називаються «праведними прибульцями», оскільки Шхіна називається праведністю, і вони перебувають під її крилами та завдяки їй з'єднуються, і не отримують вони частки згори від Шхіни.

Тому сказано: «"Нехай виведе з себе земля істоту живу по виду її". Яку? "Худобу, і плазуна, і звіра земного, по виду його"». Кожен, у кого є нефеш «худоби, і плазуна, і звіра земного», отримує її тільки від «нефеш хая (істоти живої)», Малхут, у зівузі великого стану (ґадлут), «панім бе-панім» з Зеїр Анпіним. І разом з тим, «кожен по виду його», - тобто належне йому, але лише від крил, а не від внутрішньої сутності світіння цього великого зівуґу.