Тора і молитва

180) Заговорив рабі Шимон, проголосивши: «Тоді звернув Хізкіягу лице своє до стіни та молився Творцеві». Подивися, наскільки великою є сила Тори і наскільки вона - понад усе. Адже кожен, хто займається Торою, не боїться ані вищих, ані нижніх, і не боїться поганих хвороб у світі, тому що пов'язаний з Древом життя та вчиться у нього кожен день.

181) І Тора навчає людину йти шляхом істини та дає їй настанову, як звернутися до лику Володаря свого аби скасувати вирок. І навіть якщо було прийняте рішення про неї, що вирок не буде скасований, він тут же скасовується і звинувачення знімається з неї та не перебуває над людиною в цьому світі. Тому людина повинна займатися Торою вдень і вночі та не залишати її. Як сказано: «Вивчай її вдень і вночі». І якщо людина залишає її, або відсторонюється від неї, - вона немов відсторонюється від Древа життя.

Пояснення сказаного. Він почав з молитви, зі сказаного: «Тоді звернув Хізкіягу лице своє до стіни»⁵⁴⁵, і тлумачить його лише за допомогою Тори. Сказано в іншому місці, що молитва його була прийнята тому, що вже не було нічого, що розділяє між ним та стіною, тобто святою Шхіною. І тому він каже тут, що ця порада прийшла до нього тільки завдяки силі Тори, за допомогою якої він прийшов до повного розкаяння, поки не стало нічого, що розділяє між ним та стіною, святою Шхіною, і тому була прийнята його молитва й скасований смертний вирок. І закінчує: «Тому», - оскільки ми бачимо, що сила Тори є великою настільки, що здатна скасувати смертний вирок, - «людина повинна займатися Торою вдень і вночі, і не залишати її».

182) Дивись же - ось порада людині, коли вона сходить вночі на ложе своє: вона повинна прийняти над собою вище царство (Малхут) всім серцем, і негайно передати душу свою у заставу Творцеві. Так вона відразу ж позбавляється від усяких поганих хвороб і злих духів, котрі тепер не владні над нею.

Пояснення сказаного. «Назвав Творець світло - днем» - це світло злиття і святості, одержуване нами від Творця. І це - «правління дня». А «пітьму назвав - ніччю», - тобто сили розділення, що віддаляють нас від світла Його, - це «правління ночі». Тому ми спимо вночі, і це - одна шістдесята частина смерті, що є правлінням іншої сторони (ситри ахра). І через те, що є два правління, ми не можемо злитися з Творцем навіки, оскільки перериваємо злиття з Ним під впливом «правління ночі», яке весь час повертається до нас, відриваючи нас від служіння Йому.

І щоби виправити це, рабі Шимон дає пораду - щоночі, перш ніж людина відходить до сну, вона повинна прийняти на себе вищу Малхут всім серцем. І лише коли ніч є виправленою так само, як в дії початку творіння, про яку сказано: «І був вечір, і був ранок, день один», де ніч і день об'єднані разом в єдину сутність, ставши одним днем, тоді ця ніч називається правлінням Малхут, і ніяка кліпа не може примішатися до неї.

Тому людина теж повинна прийняти на себе цю вищу Малхут всім серцем, аби не було нічого, що розділяє між нею й Малхут. Інакше кажучи, вона повинна прийняти над собою небесне царство (Малхут) навіть, якщо це питання життя і смерті. І ніщо в світі не змусить її відійти та віддалитися від вищої Малхут. Як сказано: «Полюби Творця твого всім серцем своїм, всією душею своєю і всією суттю своєю». І якщо людина прийняла це на себе всім серцем, вона вже впевнена сама, що не може більше виникнути нічого, що розділяє між нею та Творцем.

І тоді вважається, що вона вже приступила до передачі в заставу Творцеві душі своєї, оскільки поспішала довірити душу свою в руки Творця, - тобто виконати заповіді в усій довершеності, аж до пожертвування своєю душею. І тому, коли вона спить і дух її відсторонюється від неї, вона відчуває вже в цьому не шістдесяту частку смерті, тобто силу сітри ахра, а тільки душевну самопожертву шляхом заповіді, тому що сила смерті вже невладна над нею, оскільки вона включила її в силу душевної самопожертви цієї заповіді.

І якщо вона робить це, нічне правління в жодному разі не може нашкодити їй та відірвати від радості служіння Творцеві, бо в неї вже вечір і ранок - день один. І немає ночі, а лише - невід'ємна частина дня. І тому вона відразу ж позбавлена від усіх поганих хвороб і від усіх злих духів, котрі не владні над нею, бо ніч її вже вийшла з-під влади сітри ахра, - адже не залишилося нічого, що розділяє між нею та святою Шхіною. І сили сітри ахра та суду вже більше не владні над нею.

183) А вранці, коли піднімається зі свого ложа, людина повинна благословити Володаря свого та увійти в дім Його, і схилитися перед Храмом Його у великому трепоті, а потім піднести молитву Йому. І вона повинна скористатися порадою святих праотців, як сказано: «А я, з великої милості Твоєї, прийду до дому Твого, поклонюся святому Храму Твоєму в трепоті перед Тобою».

Пояснення. «А я, з великої милості Твоєї» - благословення Володаря свого за проявлене до людини милосердя, «прийду до дому Твого» - входження в дім Його, «поклонюся святому Храму Твоєму» - схиляння перед Храмом Його, «в трепоті перед Тобою» - у великому тремтінні. А потім - піднести молитву Йому.

І тому сказано, що «вона повинна скористатися порадою святих праотців», - тому що молитва, яку ми підносимо, є виправленням святої Шхіни аби притягнути до неї наповнення благом, що рятує її від усіх недоліків. Саме тому всі прохання - у множині, такі як: «І даруй нас знанням Твоїм», «і поверни нас, Батько наш, до Тори Твоєї».

Адже молитва підноситься за спільність Ісраеля, і все, що є в святій Шхіні, є у всього Ісраеля. І все, що їй бракує, бракує всьому Ісраелю. Таким чином, коли ми молимося за весь Ісраель, ми молимося за святу Шхіну, тому що це - те ж саме. І тому перед молитвою ми повинні побачити те, чого недостає Шхіні для того, аби знати, що саме необхідно виправити в ній і чим наповнити її.

Однак всі покоління народу Ісраеля включені до святої Шхіни. І ті виправлення, які вона отримала від попередніх поколінь, ми більше не повинні здійснювати в ній, але тільки завершити їх, - виправити те, що залишилося у нестачі в ній після їхніх виправлень.

І святі праотці містять в собі весь Ісраель, оскільки є трьома коренями всіх шістдесяти рибо (десятків тисяч) душ Ісраеля в кожному поколінні до завершення виправлення. І всі притягання й впливи, які здійснені та отримані народом Ісраеля в усіх поколіннях, отримані спочатку святими праотцями, і від них приходить наповнення до всього Ісраеля в тому поколінні, яке притягнуло це наповнення. Бо такий порядок в духовному - будь-яка віта може отримати наповнення лише через свій корінь. І головне світіння залишається в корені, а тільки частина його сходить до віти. Таким чином, всі виправлення, які вже зроблені в святій Шхіні, знаходяться та існують в душах наших святих праотців.

Тому мовиться про те, що «людина не повинна входити в будинок молитовного зібрання, перш ніж звернеться за порадою до Авраама, Іцхака та Якова», оскільки наша молитва повинна лише доповнити те, чого ще бракує Шхіні після всіх виправлень, зроблених в ній до цього часу. Тому необхідно перш за все осягнути всі ті виправлення, які були зроблені в святій Шхіні та притягнути їх до неї, і тоді ми будемо знати, що саме необхідно ще додати до них.

І тому людина не повинна входити в будинок молитовного зібрання, не запитавши поради у святих праотців, оскільки потрібно дізнатися, порадившись з ними, що саме необхідно ще виправити. І це стане можливим лише після того, як ми притягнемо до святої Шхіни все те, що святі праотці вже виправили в ній, і тоді виявляється те, чого їй ще бракує.

Тому сказано, що вони виправили молитву, тобто святу Шхіну. Виправлення Авраама називається «шахаріт (ранкова молитва)», виправлення Іцхака - «мінха (полуденна молитва)», виправлення Яакова - «аравіт (вечірня молитва)». І з цієї причини нам необхідно спочатку притягнути всю міру виправлення, яку вони вже зробили в молитві. І тоді ми будемо знати, про що нам ще необхідно молитися і як виправити те, чого бракує їй.

184) Людина не повинна входити в будинок молитовного зібрання, перш ніж звернеться за порадою до Авраама, Іцхака і Якова та отримає дозвіл. Оскільки вони виправили молитву до Творця. Як сказано: «А я, з великої милості (хесед) Твоєї, прийду до дому Твого» - це Авраам, властивість Хесед, «поклонюся святому Храму Твоєму» - це Іцхак, зі сторони якого Малхут називається Храмом. «В трепоті перед Тобою» - це Яаков, властивість Тіферет, звана «Страшний». І необхідно включитися спочатку в них, а потім вже увійти в місце зібрання та піднести молитву. Тоді сказано: «І сказав мені: "Ти раб Мій, Ісраель, в якому Я прославлюся"».

Тут з'ясовуються три загальних виправлення, що здійснені праотцями в святій Шхіні.

Авраам виправив її у властивості «дім», що означає - «постійне місцеперебування», коли людина може знаходиться в постійному злитті з нею, - так само як і в своєму домі людина перебуває постійно.

Іцхак додав виправлення, виправивши її у властивості «святий Храм», і це означає, що Цар знаходиться там постійно, тому що Цар завжди перебуває в чертозі своєму.

Яаков додав виправлення, виправивши її у властивості «страх», і це як врата до оселі, тобто вхід, подібно до входу в «дім», який в ній (Шхіни), або – до входу в «святий Храм» в ній. Як сказано: «Яке страшне місце це! І це - врата небес».

А після того, як людина вже включилася повністю в ці три виправлення праотців, вона може дізнатися всю міру виправлення, наявну в святій Шхіні. І тоді вона може увійти в будинок зібрання та піднести свою молитву, виправивши в Шхіні те, чого їй ще бракує.

Пояснення сказаного. Авраам є основою Хеседа, що знаходиться в душах Ісраеля, тому що він виправив святу Шхіну як місце отримання світла Хесед. І вона отримала хасадім за всі душі Ісраеля у всій їхній повноті. Якби це збереглося, весь Ісраель були б з'єднані з Творцем у безперервному злитті, а святая Шхіна була б «царським домом, повним всіх благ і насолод». І жодна людина навіть на мить не хотіла би розлучатися з нею.

Однак все виправлення Авраама полягало в тому, що він створив досконале місце отримання, в якому не може бути навіть найменшої шкоди для світла хасадім, тобто підняв її (Шхіну) до властивості віддачі й завдання насолоди Тому, хто створив нас, та не отримував нічого заради власного задоволення. І це є властивістю світла Хесед та місцем для його отримання. Як сказано: «Хто каже "моє - твоє" і "твоє - твоє", називається праведником (хасідом)», - тобто таким, хто взагалі нічого не вимагає заради власного задоволення.

І оскільки всі скорочення та все утримання сітри ахра відбувається лише в отриманні заради себе, то виходить, що він остаточно усуває всю нечистоту кліпот та сітри ахра. І Шхіна встановлюється у повній чистоті. Однак на цьому ще не довершується задум творіння, оскільки основним у задумі творіння було бажання завдати насолоди створінням. І величина насолоди залежить та вимірюється тільки в міру прагнення отримувати. Іншими словами, відповідно до величини прагнення отримати вимірюється і міра насолоди від отримання.

Тому після того, як Шхіна вже виправлена лише у вигляді клі віддачі, без усякого отримання заради себе, - тобто повної відмови від отримання від Творця, а лише віддача Йому, - ще не зроблене ніяке виправлення щодо основи задуму творіння, і відбувається воно тільки коли відкривається пристрасне бажання отримувати.

І це означає, що Авраам породив Ісака, бо після того, як Іцхак побачив Шхіну в повній досконалості та наповненні світлом Хесед завдяки виправленням Авраама, він відчув наявний в ній недолік, - що вона ще не готова отримати все вміщене в задумі творіння. Тому він просунувся далі і виправив її в якості місця отримання таким чином, щоби вона була готова для отримання всієї бажаної досконалості, включеної до задуму творіння. Тобто він пробудив також і бажання отримувати від Творця, але тільки в отриманні в ім'я віддачі. Це означає, що він прагне отримати, - але лише тому, що таким є бажання Того, хто дає. І якби Той, хто дає не бажав цього, не було б у нього ані найменшого бажання отримувати від Нього.

Відомо, що отримання заради віддачі вважається істинною віддачею. І в такому бажанні отримання немає більше місця для сітри ахра. І завдяки йому свята Шхіна остаточно встановилася в усій величній досконалості, тому що тепер вона є гідною отримати все задоволення й насолоду від усього, чим задумав Творець насолодити Свої створіння в той момент, коли виник задум їхнього створення.

Тому свята Шхіна називається зараз Храмом святості, адже тепер Цар у всій своїй красі і величі перебуває в ній, як у чертозі своєму. Однак з боку виправлення Авраама вона називається тільки домом, тобто царським домом, оскільки там ще не була виявлена вся Його велич й краса. І велич Царя проявляється лише у чертозі, що призначений для Нього.

І вважається, що Іцхак виправив тим самим всі ґвурот, котрі наявні в душах Ісраеля, що означає - підсолодив усі суди, які проявляються в управлінні Творця. Адже всі обмеження, страждання і покарання приходять в світ тільки для виправлення келім отримання душ, щоби вони були гідними отримати все благо, яке включене в задум творіння. І завдяки тому, що Іцхак вже виправив свого часу Шхіну в цій досконалості, виправилися тим самим і всі ґвурот, оскільки вже досягли своєї мети.

Але його виправлення теж не збереглося, тому що світ ще не був готовий до остаточного виправлення. І тому від нього постав грішник Есав, який зіпсував його виправлення і не втримався в ньому, - щоб отримувати тільки заради віддачі, як було встановлене Іцхаком, - та впав в отримання заради себе. Іншими словами, навіть в той час, коли відкрилося йому, що Той, хто дає, не бажає його отримання, все ж таки бажав отримати заради самонасолоди. І це призвело до того, що пристали до нього сітра ахра й кліпот, і тому сказано, що увесь він був червоний та покритий волоссям. І, тим самим, він знову опустив раглаїм (досл. ноги) Малхут у кліпот, як сказано: «Ноги її сходять до смерті».

І коли Яаков побачив шкоду, заподіяну грішником Есавом, він здійснив виправлення святої Шхіни у властивості «страх». Як сказано: «А рука його схопила п'яту Есава» - тобто, бачачи шкоду, заподіяну Есавом Шхіні, Яаков виправив себе у великому страсі так, що підняв Шхіну, зробивши її вінцем над своєю головою. І, завдяки цьому, він дотримувався одночасно двох виправлень, - Авраама та Іцхака, - і з його боку не було нанесено жодної шкоди. Однак це виправлення ще не є кінцевим виправленням, тому що такий страх подібний до страху прогріху, - адже «п'ята Есава» привела його до цього страху, без того, щоби він сам прогрішив, як Есав.

Однак кінець виправлення настане після того, як буде усунута «п'ята Есава», як сказано: «Знищить Він смерть навіки»⁵¹¹, оскільки страх в цей час буде лише тому, що Творець - великий та править усім. І, звичайно ж, Яаков для себе досяг цього істинного страху, але щодо всього Ісраелю це виправлення залишилося всім поколінням після нього, до кінця виправлення.

І тому сказано: «"А я, з великої милості (хесед) Твоєї, прийду до дому Твого" - це Авраам, властивість Хесед», тому що Авраам виправив її (Шхіну) у властивості «царський дім, повний усіх благ», - в світлі хасадім.

«"Вклонюсь святому Храму Твоєму" - це Іцхак, зі сторони якого Малхут називається Храмом», тому що Іцхак виправив її у властивості «Храм святості, який прославляє велич Царя», як і личить Творцеві.

«"В трепоті перед Тобою" - це Яаков, властивість Тіферет, звана "Страшний"», тому що Яаков виправив її у властивості «страх», і тим самим він виправив її в якості місця отримання всіх виправлень Авраама та Іцхака разом. І необхідно спочатку включитися до них, - адже як людина дізнається, що саме залишилося ще виправити в Шхіні, якщо не включить себе в ці три виправлення, які вже зробили в ній святі праотці. Інакше кажучи, вона повинна взяти на себе виконання всіх дій згідно з цими виправленнями, що і називається її включенням до їхніх властивостей.

І тільки після того, як включилася людина в усі ці три виправлення святих праотців, вона може почати виправляти Шхіну з того місця, яке встановив нам праотець Яаков: підняти страх, зробивши його високою якістю тому, що «Творець великий і править усім», а потім вже увійти в будинок зібрання та піднести молитву. Тобто вона повинна підносити молитву і притягувати у Шхіну вищі світла разом зі страхом величі аби привести її до кінця виправлення. І про це написано: «І сказав мені : "Ти раб Мій, Ісраель, в якому Я прославлюся"».