940. Точка в серці

(переклад з івриту)

Коли було зруйновано Храм, написано: «І зроблять Мені святилище, і мешкатиму серед них». Мається на увазі точка в серці, яка повинна бути місцем «святилища», щоби світло Творця перебувало б у ній, як написано: «І мешкатиму серед них». Тому людині треба намагатися збудувати споруду своєї святості.

А споруда ця має бути підготованою так, щоби увійшло в неї вище світло, котре зветься «достаток, який приходить від Того, хто дає, до одержувача». Але, згідно з правилом, має бути, як відомо, тотожність властивостей між Тим, хто дає, і одержувачем, бо також і одержувач повинен бути в намірі заради віддачі, на зразок Того, хто дає.

І це є категорією діяння, «роблення», як написано, - «і зроблять Мені святилище», бо «роблення» стосується клі, а не світла. Бо світло належить Творцеві, і тільки дія стосується створінь. Бо світло називається «благословення від Творця», як написано: «І благословлю Я тебе в усьому, що робитимеш». І це - феномен «зробимо і почуємо», бо діянням нашим заслужимо категорії «слух», як написано: «І весь народ бачить голоси», тобто чули голос Творця.

А «бачення» зветься категорією чуттєвого бачення, котре є відчуттям в серці, коли кожний при горі Синай, відчув у серці своєму, що голос Творця говорить до нього, і не було в них жодних сумнівів щодо цього. Це і зветься «бачення». Подібно до того, як коли людина бачить якусь річ, вона не має сумніву, але ж коли вона чує, може бути що почула не дуже добре. Тому не покладаються при свідченні на почуте, а тільки на бачене.

Тому при даруванні Тори, коли не було в них жодного сумніву, що це – голос Творця, називається це – «бачення», як сказали мудреці, «Я, - і не буде в тебе…» - з вуст Творця (досл. «ґвури») чули ми це».