Бней Барух Академія кабали

г) причина – "аби заснувати ці Мої знаки", - чому, якщо Творець бажає утворити знаки, навіщо змушений робити це тим, що фараон терпітиме страждання від кар, міг би утворити знаки в інший спосіб, так, щоб не було від цього шкоди фараонові.

Аби з’ясувати все це, треба упередити те, що сказали мудреці: "Завжди нехай бачить себе людина наполовину винною і наполовину достойною. Зробила одну заповідь, - щаслива, що переважила себе на шальку заслуг" (Кідушін, 40:2). І незрозуміло, - коли вже переважила себе на шальку заслуг, як може ще раз бачити себе "половина на половину"? І також треба зрозуміти, - якщо вже вчинила прогріх, що схилив її на шальку провини, то як може потім ще раз сказати, що вона наполовину винна і наполовину достойна? І ще треба зрозуміти, - якщо людина сама знає, що має вона трохи заслуг, як це навчають її говорити неправду і удавати собі неправдиво, що вона "половина на половину"? А також треба зрозуміти те, що сказали мудреці: "У кожного, хто більший за свого ближнього, і зле начало його більше за того" (Сукка, 52). Чому, якщо він праведник, припадає йому покарання, щоб було в нього більше зле начало.

А також треба зрозуміти те, що сказали мудреці: "Порушив і повторив, - зробилося йому як дозволене" (кінець трактату Йома). Чому зробилося так, щоб було йому як дозволене? А також маємо зрозуміти те, що сказали мудреці: "Грішникам зле начало здається як волосина, а праведникам як висока гора" (Сукка, 52). І що тоді є правдою?

А справа в тому, що є порядок в роботі Творця. Оскільки Творець побажав, щоб не було "хлібу сорому", то людина має зробити вибір, - щоб вибрала добро і гидилась би злом. Тому, при тому, що Творець може вивести народ Ісраеля з єгипетського вигнання, тобто якщо Він дає їм лише добре начало, а сам Він упокорює зло, тоді людина вже не перебуває ні в якому вигнанні.

Але, оскільки Творець бажає, щоб людина зробила вибір, тому треба, щоб людина згодилась би, щоб народ Ісраеля вийшов би зі свого вигнання – вигнання в свою приватність. І це зветься свідомим вибором. Коли людина не погоджується, щоб її власний фараон, котрий є царем єгипетським, панував би над властивістю "ісраель", що в ній. "Фараон", - це від слова "І скуйовдив (івр. "пара") голову…" тобто розкриття. Через те, що він бажає, щоб усе було відкрито йому, адже він – цар Єгипту, він панує над тілом як над Єгиптом, і чинить утиск людині в час, коли та бажає робити щось "в ім’я небес".

Тому, коли він бажає розкриття, тобто, щоб усе велося згідно з його розумом, коли він розуміє, що варто чинити ті чи інші дії, він дає дозвіл людині, щоб робила. Тому фараон запитує: "Хто такий Творець, щоб я дослухався до Нього?" А також: "Що це в вас за робота?" – і цією силою він панує над категорією "ісраель", що в людині. Бо "Ісраель" означає "яшар-ель" (прямо до Творця), тобто все, що робить, буде прямо заради небес, тобто ради віддачі. Як сказали мудреці: "Хай не буде в тебе чужого бога. Який "чужий бог" в тілі людини? – можна сказати, що це зле начало" (Шабат, 105:2). Що означає, - коли людина має зробити щось для Творця, це "чуже" для неї, - робити такі речі, бо це суперечить Ісраелю, котрий бажає саме "яшар-ель" (прямо до Творця).

Тому, щоб вивести Ісраель з-під влади фараона, царя Єгипту, тобто, щоб він згодився зробити вибір, щоб все чинити ради віддачі, - це має робитись саме світлом Тори, як сказали мудреці: "Світло, що в ній, повертає до добра".

І з цього зрозуміло те, що написано: "Підемо", а не "Іди". Бо "підемо" означає – підемо удвох, разом. Щоб не думала людина, що вона сама може приборкати своє зло, а, як написано: "Зле начало людини переборює її щодня, і якби Творець не допоміг би їй, - не впоралась би з ним". Тому хай не говорить людина, що не в її змозі перемогти своє зло, бо вона має вірити, що Творець допомагає їй. І це пояснення "Підемо".

А Зоар про те, що сказали мудреці: "Тому, хто приходить очиститися, допомагають", запитує: "Чим допомагають йому?" І говорить, - святою душею, "Коли народжується, дають йому душу чистої тварини, заслужить більше, - дають йому "руах". Якщо так, кожного разу, коли людина очищується і долає своє зло, - тоді розкривається в ній більш високий ступінь, що зветься категорією Тори, або світла Тори.

І з цього зрозуміло, чому приходить до людини обтяження серця, і також чому, якщо Творець бажає зробити знаки, вона мусить страждати марно через обтяження серця. І це є феноменом, бо коли людина бажає йти шляхами Творця, дорогою істини, хай не говорить, що вона не може тому що є в неї багато прогріхів. Бо не говориться тут, що вона постає перед вищим судом, і судять її, - скільки заслуг є в неї. Тут говориться про саму людину, що вона судить себе, і говорить, що не може зробити вибір, бо вибір буває лише при двох рівних речах, і їй треба вирішувати між ними.

Тому сказали, що людина бачитиме себе наполовину винною і наполовину заслуженою, бо Творець зробив навмисне, щоб добро і зло важили однаково, щоб змогла вона вирішити. Тому, якщо виконує одну заповідь, і схиляє на шальку заслуг, - тоді робиться великою. Тоді говорять: "Кожний, хто більший за свого ближнього, зле начало його більше за того". Тобто, Творець обтяжує навмисно її серце, щоб було їй ще раз щось вирішити, бо при кожному рішенні людина здобуває "літери Тори". Коли так, то знаки не для блага Творця, а на благо людини. Якщо так, виходить, що все обтяження серця, - воно на благо людини, бо цим заслужить "літери Тори". І при тому, що людина не відчуває в час дії все, що мала б відчувати, але коли закінчує цей ступінь досконало, тоді розкривається в ній водночас все, над чим працювала весь час. І як приклад, котрий дав мій батько й учитель, що це подібно до того, як щоразу людина виграє лише нуль.

І кожного разу не бачить, що здобула лише нуль. Тому першого разу є в неї один нуль, у другий раз – два нулі, третього разу – три нулі, аж поки набирає багато нулів. Але, коли закінчує свою роботу, вона одержує "один". Виходить, що може бути один нуль з одиницею, і це лише десять. Або може бути мільйон, або більше. Отже, кожного разу додаються в неї "літери Тори". І це – "аби заснувати ці знаки в його середовищі".