919. Питання оточення

(переклад з івриту)

«І взяв він шість сотень добірних колісниць» (Шемот, 14: 7). Чиї (вони) були? Якщо сказати єгипетські, то хіба вже не сказано: «І вимерла вся худоба єгипетська». Якщо сказати - фараонові, то хіба вже не сказано: «Ось, рука Творця на худобі твоїй», якщо сказати - Ісраелеві, то хіба вже не сказано «Також і наша худоба піде з нами». А це «Ті з рабів фараона, хто боїться слова Творця» (Шмот 9:20). Адже ми вчили, що ті, що боялися слова Творця, стали завадою для Ізраїлю". Кінець цитати. (Мідраш Танхума. Бешалах).

Звідси виходить, що основне оточення, якого треба остерігатися, - це оточення тих, що бояться Творця. І це раби фараона, де фараон - це, як сказав святий Арі, що єгипетське вигнання було вигнанням для знання святості. І фараон висмоктував достаток, що є суттю бажань отримувати. Бо вони звуться тими, що працюють тільки заради своєї вигоди, і немає у них ніякого зв'язку з роботою на віддачу, оскільки весь їхній намір тільки заради власного задоволення.

І головним чином треба остерігатися саме від них, і це тому, що зовні очевидно, що вони працівники, які займаються Торою та молитвою з натхненням і ретельно дотримуються всіх можливих деталей. Тому вони називаються «ті, хто боїться Творця», інакше б так не називалися. І все одно внутрішньо вони підпорядковані фараонові, тобто всі їхні наміри - тільки наповнити свої бажання й потреби, і немає в них ніякого зв'язку з роботою на віддачу.

І таке оточення несе перешкоду для працівників Творця, тому що людина хоче йти шляхом Творця, і бачить їхню роботу, коли вони займаються зі страхом Творця, і вражається від їхніх сил. Оскільки, коли вони займаються роботою як раби фараона, немає їм спротиву з боку тіла, адже й ті сили, які вони докладають - тільки заради потреб тіла. І, само собою, тут немає опору, а навпаки, тіло згідне докладати сил.

Виходить, що таке оточення несе заваду Ісраелю, тобто тим, хто хоче стати «Ісраель», а не бути з «рабів фараона». Оскільки той, хто працює на Творця, надихається від роботи рабів фараона, то рабство рабів Паро подобається йому. Тому він тягнеться за ними і, природно, сприймає їхні думки і наміри, і цим він жалкує про ті сили, які вже доклав у роботі на віддачу. І з цього моменту й далі у нього немає ніяких сил продовжувати роботу на віддачу.

Але ж в оточенні людей світських, які не належать до тих, що бояться Творця, у них немає ніякого зв'язку з нами, оскільки він знає, що нема чому від них вчитися. І тоді в них немає ніякого поєднання думок, тому що він знає, що не можна вчитися з дій та думок світських. Тому від такого оточення немає завади. А от від «тих, що бояться Творця, з рабів фараона", - вони несуть ваду Ісраелю, і від них треба тікати "на відстань пострілу з лука".