911. Трапеза лиходія

(переклад з івриту)

Мудреці казали: «Через що приречене було те покоління бути знищеним?» Один сказав: через те, що кланялися ідолу, а інший сказав: через те, що втішалися від трапези того лиходія (Ахашвероша).

І слід запитати, чому не сказано, - через те, що їли на трапезі того лиходія, а саме – втішалися. Тож маємо завважити, що є дві категорії в духовній роботі:

1) Категорія «моха». І це те, що кланялися ідолу. Де поняття «целем» (ідол, подоба) існує тоді, коли є в людини якась основа в духовній роботі, і це й називається «целем». Бо людина повинна працювати в категорії віри. І це те, що написано: «Адже не бачили ви жодної подоби», бо поняття подоба і «целем» є основою, щодо якої людина може визначити, що ради неї вона працює. Тобто на цю основу, котра її підтримує, вона спирається в своїй роботі. А в час, коли немає в неї підтримки, людина випадає зі своєї роботи.

2) А поняття «втішається» від трапези того лиходія, - це категорія «ліба», якщо людина має задоволення від того, що її [внутрішній] лиходій втішається. Проте самі дії, - їсти й пити, - людина мусить виконувати, інакше вона не зможе жити, однак, не можна їй мати задоволення від трапези, яку влаштовує для неї її бажання отримувати.

І тому була їхня робота через примус, як сказали мудреці: «Виконали й отримали», - до цих пір примусом, відтак і далі за бажанням. І тим, що удостоїлися повернення в любові, заслужили, що робота їхня була в бажанні.

Ми бачимо з цього, що незважаючи на те, що людина стоїть на найнижчому рівні, коли немає стану гіршого за це і вона завдала шкоди цим двом категоріям, все одно удостоїлися потім стану «виконали і отримали», і те, що було через примус, зробилося потім за бажанням. І це суть «Меґілат Естер» (сувій Естер), що є двома речами протилежними, бо період «гестер» (приховання) – це час примусу, а в період «меґала» (розкриває) – це час бажання.