903. Зміст Ту бі-Шват

(переклад з івриту)

Зміст (свята) Ту бі-Шват, котре є новим роком дерев, - який сенс того, що ми їмо плоди? Ось, мій пан, батько й учитель казав, що вся відмінність між святістю і кліпою полягає в плодах, як написано в Зоар: «Чужий божок оскопиться і не дає плодів». Тому ми їмо плоди і вказуємо цим, що наша радість – в плодах.

Ось, вислів каже: «І сказав Всесильний: «Хай випустить земля рослинність, траву, що сіє сім’я, дерево плодове, що приносить плід за родом своїм». І пояснив Раші: «Дерево плодове, - щоби був смак дерева як смак плоду. А вона (земля) не зробила так, а «І вивела земля… дерево, що приносить плід», а не дерево плодове. Тому, коли була проклята людина за гріх свій, включена в це й вона (земля) за гріх свій, як написано: «Проклята земля через тебе». І пояснив Раші: «Буде виводити для тебе речі прокляті, на кшталт мух і вошей, і мурашок, і колючки з реп’яхами зрощуватиме тобі, в поті обличчя свого їстимеш хліб».

«Сказав рабі Єгошуа бен Леві: «Коли сказав Творець Адаму: «Колючки й реп’яхи зрощуватиме тоді», потекли його очі сльозами, сказав перед Ним: «Володаре світу, я і віслюк мій їстимемо з одних ясел?» Коли ж сказав йому: «В поті обличчя свого їстимеш хліб», заспокоївся» (трактат «Псахим, 118:1).

І маємо запитати:

а) як можна сказати, що земля перемінила наказ Творця, настільки, що за це була покарана, - чи має вона свободу вибору?

б) якщо земля має бути покараною за гріх свій, чому не дістала відразу ж покарання, а чекала його до того, як згрішить Адам, який отримає своє покарання разом з землею?

Слід описати це в поняттях духовної роботи: ось, людина це дерево польове. І людину (адам) створено з землі (адама), тобто показати їй шляхи її роботи, як людині поводитися в світі. Ось, Творець сказав, щоб було дерево плодове, тобто щоб був смак дерева і плодів його однаковим. А дерево є причиною для плоду, тобто на яблуні виросте не мигдаль, а яблука, тому що дерево є причиною цієї дії.

Тобто, якщо людина чинить якусь дію, має бути в неї думка, котра зобов’язує її до цієї дії. Ось, в час, коли людина виконує заповідь, у виконанні заповіді не можна розрізнити, чи вона лішма, чи навпаки, бо не дія визначає, а тільки задум. І Творець бажає, що якщо людина виконує заповідь, котра є плодом, щоб був смак дерева і плоду один, тобто щоб і намір був лішма.

Бо як при виконанні заповіді кожному здається, що він виконує дію для Творця, тоді має бути також і «дерево», тобто намір – лішма. А якщо не так, тоді «дерево» називається, що воно – ло лішма, а плід – лішма, і так бажає Творець. Але земля не зробила так, показавши, що Адам зробить не так, а діятиме ло лішма.

Тому, коли згрішив Адам, і був проклятий, тоді також і вона була вимушена отримати прокляття, тому що їй слід було показати Адаму приклад, щоб Адам побачив, якого виду має бути його робота.

Тобто, якщо його робота не є гідною, тоді й земля не така, як має бути. І тому не отримала земля негайно покарання своє, а тільки після гріха Адама. Тому що все йшло по порядку, тобто спочатку він повинен згрішити, показати начебто приклад, що смак дерева і його плоду не рівні. А потім він отримає покарання. А форма покарання, котре він отримав, дається взнаки в землі. І само собою, пояснюється, що земля нічого не змінила, оскільки не має свободи вибору, а її дії набувають такої форми, як поводиться Адам.

Але згідно з тим, як написано за суттю «Один, Єдиний, тільки Він», - як можна, щоб дістав Адам і земля прокляття від Творця? А справа в тому, що оскільки смак дерева і плоду не однакові, тобто намір – ло лішма, то Адам може залишитися в цьому стані. Тому було виправлення, що «колючки й реп’яхи зрощуватиме тобі», тобто не буде в нього плодів, отже, не буде ніякого смаку в заповідях, котрі він виконує.

І це є змістом слів: «Проклята земля за тебе». Тобто земля, основа, на котрій він стоїть, буде йому як мухи, - як написано: «Від мертвої мухи смердить і шумує єлей виробника ароматів», - тобто чужі думки. А «мурашки», що є поганими бажаннями, котрі поїдають плоть людини, як мурахи, і через це буде змушений звернути увагу і виправити намір ло лішма, інакше буде страждати. І це те, що написано: «Я і віслюк мій їстимемо з одних ясел?» Тобто його «віслюк» і його духовне матимуть одну форму, - егоїстичне отримання. І коли сказано було йому: «У поті обличчя свого», - тобто завдяки своїм зусиллям, «їстимеш хліб», котрий є вірою, - тоді заспокоївся він.