895. Поняття Хануки

(переклад з івриту)

Міра [горіння] ханукальної свічки – «Аж поки ноги не буде на вулиці». «Нога» (івр. «реґель») від слова «мераґель» (розвідник). Вулиця – це «володіння багатьох». Бо коли перебувають в володінні Єдиного, тоді діють щиро, і немає місця для «розвідників». А в Хануку слід продовжувати ханукальне світло до того, аж поки пропаде вся властивість «розвідників» з вулиці. Адже там де є світло, немає місця для сітри ахри (егоїзму, букв. «зворотної сторони»).

«На інший рік встановили [свято] з хвалою й подякою». Але чому чекали до іншого року? Тому що в перший рік, коли перемогли, від величі дива та ясноти, приліпилися до Створювача свого і стали як наче одне тіло, так, що не мали потреби призначати прославляння й подяку, як це личило б Йому. Однак на інший рік були повинні закріпити, - як закріплене цвяхами не зрушує з місця, - прославлянням та подякою, щоб бути злитими з Творцем вдячністю» («Аводат Ісраель»).

Дискусії щодо Хануки не згадуються в Мішні, хоча існує суперечка школи Шамая і школи Гілеля, адже в Мішні – таємниця внутрішності світу. І є лише в Берайті (розділи Мішни, що не ввійшли в канон), котра є зовнішнім, як написано, «вийди і вивчай зовні», бо феномен Хануки – це вказати, що ясність полягає в основному в зниженні святості, щоб світила зовні.

Позиція школи Шамая – «все більше зменшується», як плід святковий, і натяк той, що через зовнішню святість відсторонені і все більше зменшуються. А школа Гілеля - «все більше додає», і вказує на святість, притягувати святість в плані «збільшують у святому [а не зменшують]».

«І пробили стіни веж моїх». Стіна це те, що є охороною, щоб не увійшов чужий у вежу. А поняття вежі означає святість, звану «вежа, сповнена всякого добра». Тоді як у сітри ахри немає більшого ніж порожнеча. Стіна зветься «межею і [взаємним] завершенням між святістю і сітрою ахрою», і це – віра. І називається «межа», тобто кордон для зовнішніх думок і розуму, і це зветься «печатка знаку святого союзу».

Слід зрозуміти, чому греки хотіли скасувати саме обрізання і суботу.

Так от, обрізання називається «знак» і субота зветься «знак», де мається на увазі святий союз. Поняття «союз» - це віра, що вказує на «і обріжете крайню плоть серця вашого», бо завдяки вірі удостоюється людина злиття з Творцем. А кліпа, що зветься «орла» (крайня плоть), відокремлюється від неї, і само собою, є місце для поселення там святості. І всі їхні [греків] старання були лише аби скасувати це і ввести їх в прокляту філософію, котра проти віри.

І це зветься «стіна», - в тій мірі, котрою ввели свою філософію, тією ж мірою, вважається, пробита стіна. І це те, що написано: «І пробили стіни веж моїх, і осквернили всі олії», де олією зветься вся та ясність, котра є в Торі та духовній роботі.

І утворилися отупіння й забитість щодо святості, так, що не відчували ніякої життєвої сили в Торі та духовній роботі. І знайшли лиш тільки один глечик олії, що був запечатаний печаткою первосвященика, і було в ньому тільки на один день горіння, і сталося з ним диво, і засвічували з цього вісім днів.

І маємо зрозуміти – що це за сґула (чудодійний засіб). Ось, в «Даруванні Тори» (п.20) наводить там: «І будете мені сґулою з усіх народів, бо Моя вся земля». І запитує, як стосується сґула до «бо Моя вся земля». І пояснює там, що ви будете мені сґулою, і завдяки вам пройдуть іскри освітлення й очищення тіла до всіх народів, бо під сґулою мається на увазі бажання віддавати.

І насправді слід зрозуміти, чому так називається. Бо відомо, як прийнято у світі, що сґула - це річ, котра, за логікою людського розуму, не зобов’язує перехід одного стану в інший. Виходить, що у причини немає прямого зв’язку з наслідком, - це і зветься «сґула».

Як наприклад той, хто хоче грошей, щоб стати багатим, кажуть йому, що є чудодійний спосіб, що коли витратить великі суми на милостиню, - це сґула для багатства. І на перший погляд це протирічить розуму, бо той, хто хоче бути заможним, жалко йому кожну копійку, котру дає іншим. Але - «відділяй десятину щоб розбагатіти», і це зветься «сґула».

А щодо нашої теми: «той, хто бажає жити – хай умертвить себе», тобто той, хто хоче жити життям насолод, повинен не бажати і не брати собі нічого, а лише віддавати, і лиш тільки цим він отримуватиме благо й насолоду. Виходить, бажання віддачі це сґула для досягнення цим повного блага.

Тому ми й кажемо: «І великою рукою Його», що зветься «рукою хеседу», де хесед зветься «величчю», - викликав у народу Ісраеля властивість «сґула». І тим, що давав створінням властивість «хесед», вони зможуть задіяти практично келім віддачі, з котрих складається людина.  

І це означає «бо правиця Твоя простягнута прийняти тих, хто повертається». «Ті, хто повертається», тобто коли людина не бажає бути отримувачем, а завжди хоче бути з тих, хто повертається, тобто все, що вона повинна отримати, вона повертає назад. І тоді той, хто бажає бути з тих, хто повертається, - до нього «простягнута правиця Твоя», тобто властивість хесед, котру Творець посилає людині, - і цим виводить «сґулу» (тут – «обраного»).

Мудреці сказали: «Що таке «Ханука»? – «хану-ко» (зупиніться тут)». Ось, відомо, що «ко» (каф-гей) називається малхут, - ім’я БОН алеф-гей-юд, з наповненням літерою гей – наповнення наповненням. Означає це, що ті люди, які вели війну щоби прийняти на себе тягар малхут небес, тому що прийняття малхут небес базується на основі ради отримання, тоді стається велика війна, оскільки це проти природи. Тому вийти з цього стану, - таке зветься «дивом Хануки».

І це визначається як «Принижує пихатих до землі, і підносить ницих до висот». Бо віддача в нас є категорією ницості, адже в час, коли людина бачить, що з цієї дії не буде ніякої користі себелюбству, вона відчуває в цьому стані ницість.

І це означає щодо ханукальних свічок, що «немає нам права користуватися ними, а лиш тільки дивитися на них». Бо користуються за допомогою келім отримання, а тут було диво, коли користувалися ради Творця за допомогою келім віддачі.

І це є різницею між Ханукою і Пуримом, бо диво Хануки стосується келім віддачі, тоді як в Пурим диво відбулося з келім отримання. Тому там роблять бенкет і веселощі, тоді як в Хануку – все «лиш тільки бачити», а не користуватися.