Бней Барух Академія кабали

Про висловлення: «Очі Творця Всесильного твого на ній з початку року», - часом на добро і часом на зло. Яким чином? Коли були Ісраель закінченими грішниками в Рош а-Шана, і присудили їм невеликі дощі. У кінці вони розкаялися. Додати їм неможливо, бо вже вийшов присуд, але Творець спускає дощі вчасно і на землю, що потребує їх, все згідно з землею. «Часом на зло» - яким чином? Коли були Ісраель закінченими праведниками в Рош а-Шана, і присудили їм великі дощі. У кінці вони зневірились. Зменшити їх неможливо, бо вже вийшов присуд, але Творець спускає дощі невчасно і на землю, що не потребує їх». І пояснення Раші: «Невчасно – це перед сівбою, «що не потребує їх» - в лісах і в пустелях» (трактат Рош а-Шана, 17:2).

Щоб зрозуміти написане через методику кабали, треба пояснити, що «Рош а-Шана» називається початок утворення людини. Тобто, як сказали кабалісти, що проголошують над краплею: мудрий, дурень, і т.д. (трактат Ніда, 16:2). «Дощі» (івр. «ґшамім») - тобто сили матеріальні (івр. «ґашміїм»), іншими словами, чи буде в людини розум малий або великий, серце мале або серце велике, бажання мале або бажання велике тощо. І якщо вона йде добрим шляхом, коли зростає, додати їй неможливо, тобто зробити їй розум і бажання більшими через те, що вже виділено їй у час її утворення. Проте всім розумом і всім бажанням користується лише в місці святості й необхідності. І цього вже досить людині, аби прийти до такого ступеня, щоб змогла заслужити розкриття світла Творця, і злитися з Ним істинно, і отримати свою долю у світі прийдешньому.

А якщо людині на початку її утворення було виділено розум великий і бажання сильне, але якщо не йде шляхом добрим та прямим, тоді вона користується ними не для необхідного, подібно як Творець спускає дощ невчасно на землю, якій він не потрібен. І коли так, не допомагають людині всі добрі сили, що дали їй у час її утворення. Тобто, може бути знавцем в Талмуді та законах, але не заслужить бажаної досконалості, що зветься злиттям з Творцем. Виходить з цього, що немає чого людині обурюватися, якщо вона не така талановита, як решта її товаришів, бо не це є визначальним, оскільки головне – бути праведником. І тільки тоді вона використовує всі свої сили, щоб ішли на істинну ціль, і не розтрачує сили марно, а поєднуються сили її старань і входять у святість.